Де береться суха гниль на картоплі? Як її позбутись? Що є причиною її появи – посадковий матеріал чи ґрунт? Спробуємо відповісти на ці запитання…

НА ВІДМІНУ від гнилі мокрої, збудником якої є бактерії, суху гниль картоплі викликає специфічний грибок. Це, як кажуть, хвороба льохів і сховищ – похідний стан посадкового матеріалу і ґрунту тут ні до чого. Отож, чим більше у закладеній на зиму картоплі пошкоджених бульб ( порізаних при копанні, надбитих і обдертих при пересипанні), тим більшою є вірогідність появи на них сухої гнилі. Тому, щоб запобігти поширенню цієї хвороби, треба ретельніше перебирати картоплю перед закладанням у льохи. Причому насіннєву треба перебирати не менш старанно, ніж товарну: вражені сухою гниллю бульби не повинні потрапити у садивний матеріал! Огляд і вилучення хворих бульб необхідно здійснити восени і повторити перед садінням картоплі навесні.   Найголовнішим запобіжним і профілактичним заходом у боротьбі із сухою гниллю є дезінфекція льоху чи підвалу перед закладанням картоплі на зиму. Якщо ви цього ще не зробили, то постарайтесь встигнути до стійких морозів. Підлогу, стіни і стелю сховища треба обприскати 3-відсотковим розчином мідного купоросу, після чого побілити їх негашеним вапном.

Якщо, незважаючи на запобіжні заходи, грибок усе-таки вразив вашу картоплю, доведеться зробити її протруювання доступним у торговельній мережі препаратом, діючою речовиною якого є флудіоксоніл. У розрахунку на одну тонну картоплі береться 0,75 літра цього препарату. Досить відчутний ефект у боротьбі з сухою гниллю картоплі дає також отрутохімікат, діючою речовиною якого є іпродіон. Цього препарату треба 0,4 літра на тонну картоплі.

                      

 Боремось зі слизняками у сховищі

ЧАСТО у великих кількостях вони з’являються восени й узимку у льохах і підвалах, особливо теплих, під будинками. Слизняки ці схожі на тих, що ми зустрічаємо влітку на городі, але трохи більші. Виїдаючи порожнини в бульбах картоплі та в інших продуктах, що зберігаються, вони зумовлюють їх загнивання. До того ж вони є переносниками ряду хвороб людини. Тому, якщо у вашому сховищі є слизняки, перед уживанням у їжу всю продукцію, навіть неушкоджену, необхідно ретельно промити в гарячій воді. Про наявність слизняків можна судити за блискучими слідами завширшки 0,5-1 см на ящиках, мішковині, кошиках та інших предметах.   Деякі городники намагаються перенести у сховище ті способи боротьби, що застосовуються у відкритому грунті. А це даремно й небезпечно !  Даремно в тому разі, якщо намагатися привабити слизняків під вологу мішковину, траву, дошки й інші укриття, щоб їх там знищити. В умовах достатньої вологості повітря вони просто не заповзають в укриття. Шкідливо, коли застосовують хімічний препарат метальдегід, що успішно використовується на городах. Він має досить високу токсичність для людини.

У льохах і підвалах краще боротися шляхом дії на шкірні покриви слизняків нешкідливими для людини речовинами. Наприклад: засипати підлогу сховища грубозернистим річковим піском шаром 1,5-2 см, а зверху присипати його кухонною сіллю крупного помелу з розрахунку 200-250 г на квадратний метр.  Якщо такої можливості нема, то на підлозі вздовж стін стрічками розміщають порошкоподібний суперфосфат, цементний пил або сухе гашене вапно. Ширина стрічки —3-4 см, висота — 0,7-1 см. Не менш ефективні харчові приманки: різані бульби картоплі, листя капусти тощо. Але тут обов’язкова щоденна (ранком і ввечері) перевірка й вибірка з наступним знищенням слизняків. Як ми вже розповідали , восени перед завантаженням сховища , його треба було обов’язково  ретельно очистити від землі й залишків продукції, побілити, та обробити  тару, стін і  підлогу  міцним розчином кухонної солі (300-400 г на 10 л води).

 

 

 

 Вороги дворічної цибулі

 

Багат хто  скаржаться на цьогорічний урожай цибулі: на вигляд цибулини гарні, а всередині майже кожна гнила. Що ж це за напасть така і що робити?

Скоріш за все винна в цьому НЕМАТОДА  стеблова . Вона завдає прикрощів багатьом городникам :  вражає цибулю і часник, а також цибулинні квіткові рослини – тюльпан, нарцис тощо. Її поширення цього року не можна списувати лише на погодно-кліматичні обставини. Проблема в тому, що овочівники останнім часом надають перевагу такому посівному матеріалу цибулі , як  тиканці. Її ще називають аджибейкою. Це насіння у вигляді маленьких цибулинок, які втикають у ґрунт – звідси й назва. Саме така ( дворічна ) цибуля і є найвразливішим для нематоди об’єктом. Цей мікроскопічний круглий черв’як заражує близько 30 відсотків посівного матеріалу, а в деякі роки – й  більше. Натомість цибуля, вирощена з насіння, тобто однорічна, хворіє на нематоду значно менше.     Як відрізнити вражену нематодою посівну цибулинку від здорової? Вражена здебільшого м’яка, ніби підв’яла. Ознакою може служити й розтріскане денце. Отже, якщо ви все-таки вирішили вирощувати дворічну цибулю, уважно переберіть посівний матеріал і хворі цибулинки вибракуйте. Перед висадкою цибулинки пропарюють при температурі 42-45 градусів (залежно від їх розмірів). Якоюсь мірою це зменшує кількість нематоди, але повної гарантії не дає.   Мабуть, господарі звернули увагу, що цибуля на ринках з’являється досить рано. Купуючи її, особливо для створення запасів на зиму, цікавтесь, дворічна вона чи однорічна, і, зважаючи на зазначене вище, віддавайте перевагу останній.  Виникає ще й таке запитання: а що робити з ураженими нематодою цибулинами? Що ж, доведеться змиритися з тим, що якась частина запасів загине. Але якщо цибулина зіпсована лише частково, вилучіть гниле «денце» (насправді це вкорочене стебло цибулі), а також ті зі «ста кожухів», що змінили колір, решту можна сміливо вживати в їжу – нематода не є отрутою.

 

!Принагідно завважимо, що можливі й хімічні засоби боротьби з цим захворюванням, але вони, звісно, стосуються лише квіткових рослин – для цибулі і часнику вони не годяться...