Сонце світить по-весняному, однак ще бувають приморозки. Як же
нам одержати овочі, які конче потрібні? Ось тут городники й вдаються до
розсадного способу вирощування овочевих культур. Перших 20—30 днів
вегетації рослин проходять у так званому закритому ґрунті — теплиці,
парнику, на підвіконні. На грядку висаджуємо не паросток, а вже
сформовану рослину. Такий спосіб дає змогу додатково «виманити» у
природи трохи сонячної енергії, а відтак одержати раніше й значно
більший порівняно з безрозсадним способом урожай. Розсада, висаджена на
грядку, повинна мати велику
листкову поверхню, бо їйодразу ж треба
буде інтенсивно засвоювати сонячну
енергію. Вона також повинна мати гарну кореневу
систему, за допомогою якої у майбутньому будедобре всотувати
весняну вологу ґрунту.
Розсаду
помідорів
висаджують у відкритий грунт, коли минає загроза весняних приморозків.
Якщо
все-таки приморозки очікуються, за дві-три години до заходу сонця
ділянку, на
якій посаджена розсада, потрібно полити й налагодити димування до сходу
сонця.
На невеликих грядках рослини прикривають ковпачками зі щільного паперу,
толю,
прозорих плівок та інших матеріалів.
РАННІ сорти
томатів, що мають невеликі розміри куща, а також
штамбові, висаджують через 30-35
см1 кв. м),
пізньостиглі,
з великими розлогими
кущами, — через 40-50 см (три-чотири рослини на 1 кв. м). Розміщають
стрічками з
відстанню в рядку 80 см,
між рядами — 40 см.
При вирощуванні томатів із пасинкуванням їх розташовують у рядку через
20-25 см,
тобто кількість рослин на 1 кв.
м
(5-6 шт. на збільшується до 8-9.
Для посадки роблять борозни або лунки.
Борозни поливають
напуском, лунки — вручну по 0,8-1 л
води в кожну. Розсаду обережно вибирають із парника в ящики або кошики і
переносять до місця посадки. Висаджують її трохи глибше, ніж вона росла в
парнику. Горщечкову розсаду заглиблюють так, щоб краї горщиків були на
2-3 см нижче
від рівня грунту. Корені
ретельно обжимають землею, не згинаючи, так, щоб їхні кінці були
спрямовані
вниз, до дна лунки. Якщо розсада помідорів встигла
перерости — це
не страшно. Висаджуйте її похило, не боячись засипати грунтом частину
стебла з
листям. Через 10-12 днів на ньому утворяться придаткові корені, які
збільшать
загальний обсяг кореневої системи. Але висаджують таку розсаду не в
лунку, а в
борозну і завглибшки не більш
як 10 см.
Пам’ятайте, що заглиблення кореневої мички розсади на понад 12 см приводить до того, що
корінню
бракуватиме повітря й тепла, тому воно може хворіти й відмирати, а разом
із ним
страждає й уся рослина. Якщо
наступний за посадкою день
видається сонячним і спекотним, рослини притінюють. Коли почнуть
зав’язуватися
плоди, рослини корисно підживити сульфатом калію. На неудобреній ділянці
в
посадкові борозни або лунки вносять добрива з розрахунку літрова банка
суміші,
яку готують із компостної землі або перегною (одне відро) та нітрофоски (50 г). Мінеральні добрива можна
замінити
деревним попелом (1,5 склянки). Скоростиглі низькорослі сорти висаджують
з
міжряддями 60-70 см,
а в рядку — 25-30 см.
Високорослі сорти висаджують рідше: 70 на 50
см і 70 на 70
см.
Але перед їхнім висаджуванням
встановлюють кілки для підв’язування рослин. Кілки заглиблюють у грунт
на 40-50
см-- тільки в цьому разі вони
у майбутньому будуть для
рослин надійною опорою. Висаджувати розсаду краще похмурої днини, якщо ж день сонячний — ввечері.
Вирощуючи ранні помідори, враховуйте ту
обставину, що в
прохолодну весняну погоду не можна проводити рясні ранні поливи, тому що
вода
знижує температуру грунту та приземного шару повітря на 1-4 градуси,
через що
погіршується зав’язування плодів, підсилюється опадання квіток і
зав’язей, що,
у свою чергу, знижує урожай.
При
вирощуванні помідорів у
парнику грунт поливають рідко, але рясно, намагаючись не змочувати листя.
Важливим прийомом є
підсипання до кореневої системи грунтової суміші, що складається з двох
частин
дернової землі й однієї частини торфу або перегною. Це роблять 2-3 рази
за
сезон залежно від оголеності коренів.