У вивільнені з-під зеленних овочів і розсади парники і каркаси висаджують розсаду перцю і баклажана. Під ці культури насипають поживний грунт шаром не менш як 20-25 см. За необхідності додають суміш із компостного й перегнійного грунту в рівних частинах. Можна використовувати старий парниковий грунт із-під гарбузових культур. У будь-який грунт додають по 100 г суперфосфату і дві літрові банки деревного попелу на раму. У перший період після висадження розсаду поливають помірно. Це спрямовує ріст коренів донизу, що дає змогу безперешкодно для рослин спушувати грунт між ними. Річ у тому, що перець і баклажан дуже відгукуються на спушування грунту. Але якщо ви помітили, що після першого спушування листя рослин опустилось, спушування припиняють і застосовують після поливу тільки мульчування добре провітреним торфом шаром 1-2 см. Підживлення рослин роблять залежно від їхнього стану.

Вже починаємо пожинати плоди своєї праці — настає сезон масового споживання зеленних та інших овочів, вирощених у відкритому грунті (в тому числі багаторічних овочів і підзимних посівів). Щоб під час збору врожаю не затоптати рослини, навпроти міжрядь, куди розкладають гудину рослин, риють ямки, щоби позначити, де не можна ходити.  3бирають щавель, цибулю-батун, редиску, салат, шпинат, кріп, цибулю на зелене перо. Після збору зеленних культур вивільнені площі займають повторною культурою — цвітною та білокачанною капустою середньостиглих сортів, зеленними овочами, кабачками, помідорами, ріпою, редькою, буряками. Вже достиг перший урожай ранньої капусти, пучкової моркви і буряків. У цей же час збирають ранню яровизовану і розсадну картоплю. У звичайне за кліматичними показниками літо в червні достигає високовітамінна соковита кольрабі, в середині і в кінці місяця — качанний салат, що вирощується розсадним способом. Досвідчені овочівники зрізують його охолодженим (уранці та ввечері) й поміщають у поліетиленових пакетах на нижню полицю в холодильник. За такого способу зберігання протягом не менш як двох-трьох тижнів можна мати свіже листя салату. Овочівникові, який має змогу вручну обробити посіви, особливу увагу слід звернути на густоту сходів. Запізнення з їх проріджуванням різко знижує врожай. Своєчасне проріджування сприяє швидшому формуванню й розвитку коренеплодів, цибулин, а у зеленних овочів — листових розеток. Перше проріджування всіх посівних культур (моркви, столових буряків, петрушки, пастернаку, ріпи, цибулі-чорнушки та ін.) проводять із появою 1-2 справжніх листків. Між цими рослинами залишають проміжки в 1-2 см. Редиску проріджують один раз (залежно від сорту) на 3-5 см, редьку літніх сортів — на 5-6. Перед проріджуванням і після нього сходи добре, але обережно поливають дрібним дощуванням, щоб не «забити» паросточки (але до цього треба підходити диференційовано, бо нині деякі місцевості заливають дощі). Друге остаточне проріджування звичайно збігається з вибіркою молодих коренеплодів і цибулин із зеленню для раннього споживання. Його роблять зазвичай протягом кількох днів. Проріджуючи посіви, залишають відстані, необхідні для отримання до осіннього збирання коренеплодів і цибулин. Це між рослинами моркви, петрушки (з урахуванням сорту) 4-5 см, буряків і ріпи — 8-10, пастернаку —6, редьки зимових сортів —13-15, гострих сортів одногніздової цибулі —4-5, багатогніздової —7-8 см.  Деякі гострі й напівгострі сорти цибулі, посаджені сіянкою на ріпку і тимчасово ущільнені в рядках на 4-5 см, вибирають на зелень після поливу чи дощу через одну рослину. Роблять це так, щоб при вибірці не пошкодити коріння основних рослин. У першу чергу вибирають рослини цибулі, що викинули стрілку, чи виламують стрілку біля основи, бо високого врожаю такі рослини не сформують. У кінці червня проріджування рослин столових коренеплодів і цибулі слід завершити.