Здорове насіння картоплі

Ще порівняно недавно ця проблема не стояла так гостро: як отримати здоровий насіннєвий матеріал картоплі в умовах невеликого господарства? Господарі, які вирощують у себе на городі «другий хліб», скаржаться на виродження деяких сортів і культури в цілому, нарікають на «яловість» картоплі, хоча вагомих причин для цього прикрого явища начебто немає…

Зважаючи на ситуацію, пропонуємо прості способи отримання здорового насіння картоплі. Культури з вегетативним типом розмноження, зокрема картопля, зазнають виродження найбільше. Але народний досвід свідчить, що часом вдається підтримувати високу продуктивність таких рослин упродовж тривалого часу і без сортооновлення чи сортозаміни. Біологічно картопля має великий ресурс самозбереження і відтворення – треба лише вміти його використовувати. Насамперед треба звільняти посіви від хворих рослин на ранніх етапах розвитку. Ці рослини, уражені переважно вірусними захворюваннями, відстають у рості, можуть мати невластиві для сорту ознаки у вигляді різних деформацій куща, листків, зміни їх забарвлення тощо. Тому їх легко помітити, викопати і винести за межі поля. За звичайних умов помірної вологості відсоток вибракуваних рослин не повинен перевищувати 1-2.

Але якщо рослин із ознаками виродження — чверть, третина і більше від загальної кількості, а є бажання зберегти сорт, то проводять так званий масовий добір. Тобто коли врожай уже сформувався, а бадилля ще зелене і добре помітні типові для даного сорту здорові рослини, їх викопують і затаровують у мішки та ящики. При цьому треба мати на увазі, що робити це слід тоді, коли літня спека вже спала: наприкінці серпня – на початку вересня. Звертайте увагу на характер бульб – їх має бути у корчі достатня кількість, а самі вони нормальної величини і форми, без дефектів (веретеноподібності, спотворень) та хвороб. Урожай сумнівних кущів зсипають окремо і використовують на інші потреби. Насіння бульб включно з дрібними розкладають тонким шаром (або періодично перемішують) для просихання-прозеленення, але не під прямим сонячним світлом. Тривалість цієї процедури за вологого літа може бути 3-4, а за посушливого – 2-3 тижні. Після цього бульби закладають на постійне зберігання.

Якщо описані вище насінницькі заходи з якихось причин виконати не вдалося, відповідні добори найкращих рослин для насіння можна зробити під час осіннього збирання за характером врожаю кущів. Тривалість просихання-прозеленення при цьому варто збільшити на 7-10 днів. Вчасне скошування бадилля картоплі у поєднанні з післязбиральним витримуванням бульб на світлі гарантує значне оздоровлення насіннєвого матеріалу. Це пояснюють тим, що інфекція вірусних та інших хвороб не встигає перейти з бадилля у бульби. Відтак, насіння оздоровлюється. Зокрема, в подальшому зникають симптоми м’яких мозаїк (Х-, S-віруси картоплі тощо), скручування листя (L-вірус), значно меншою мірою проявляються зморшкувата та смугаста мозаїки (різні штами Y-вірусу).  Навесні при приготуванні насіння для садіння бульби перебирають, відкидають уражені хворобами та ушкоджені, а також із ниткоподібними паростками. Дату початку і тривалість прогрівання бульб перед садінням встановлюють так, щоб не переросли паростки у нижній частині насипу, бо це спричинить нерівномірність сходів. Для цього тримають під контролем такі чинники, як період спокою бульб, температуру приміщення, де прогрівається посадковий матеріал, і термін садіння.

 

 

Які сорти вирощувати?

Безперечно, ті, що задовольняють вимоги щодо якості і високопродуктивні впродовж років сорти. В Україні є понад 200 районованих сортів. Побутує хибна думка, що нові сорти завжди кращі, ніж старі. Насправді найкращими будуть ті, які зарекомендували себе у специфічних умовах вашого господарства і за ваших індивідуальних підходів до даної культури. Сучасна селекція картоплі ведеться на максимальну врожайність у поєднанні з крохмалистістю, стійкістю до хвороб тощо. З огляду на це лише поодинокі нові сорти виявляються довговічними і життєздатними у виробництві. Тому кожен господар повинен пропустити через свої руки (і, як правило, пропускає) чимало сортів, щоб вибрати потрібні. Ідеальних сортів не буває, але треба вміти нейтралізувати ті чи інші їх недоліки. До сортів-«довгожителів» можна віднести: ранні і середньоранні — Повінь, Бінтьє, Сатурн, Невський, середньостиглі — Луговський, Санте, Синьоочка, середньопізні — Дезіре, Горлиця. Список можна продовжити. Віднедавна значно серйознішою загрозою для картоплярства стала картопляна нематода (глободероз). На плантації внаслідок ураження виникають локальні вогнища — «залисини» — різних розмірів, на яких рослини відчутно відстають у рості, а на їхньому корінні можна помітити жовто-коричневі або світлі крупинки, що нагадують дрібне просо. Це відмерлі самки з яєчками всередині – цисти, які надзвичайно живучі. З них за сприятливих умов (температура ґрунту 15-20* С) виходять личинки, які оселяються на коренях та перетворюються на самок. І цикл повторюється. Ознаки глободерозу господарі помилково вважають звичайною слабкістю рослин. Більш-менш ефективним засобом боротьби з нематодами є сівозміна і добирання нематодостійких сортів. В ідеалі картоплю повертають на своє поле через п’ять років. При цьому треба брати до уваги й картопляних «родичів» — баклажани, помідори, перець. На присадибних ділянках п’ятипільна сівозміна – річ мало реальна. А от дво- і трипілка цілком можливі. У поєднанні з використанням нематодостійких сортів – Повені, Проліска, Санте, Обрію, Діаманта, Слов’янки, Фантазії, Левади тощо – такий захід має дати ефект.

Закупивши новий посадковий матеріал, бульби треба ретельно промити і простерилізувати, а воду злити у безпечне місце.

 Кілька слів про нашумілий свого часу меристемний метод вирощування насіння картоплі. Рослинки з тонких зрізів верхівкових точок росту – меристем – вирощують у пробірках на штучному поживному середовищі у стерильних умовах. Вважається, що лише наймолодша тканина з цієї точки росту є безвірусною. Цей метод дорого коштує, вимагає спеціальних лабораторій і кваліфікованого персоналу. Оздоровлення картоплі цим методом не набуло поширення, хоч мережу лабораторій в Україні свого часу було створено, і нині вони начебто відновлюють свою роботу. На жаль, практика показує, що вирощені в лабораторних умовах тендітні рослинки, потрапляючи на поле, вироджуються досить швидко, по суті, зводячи нанівець усю копітку працю. Отже, метод потребує вдосконалення – вирощування сильних, придатних для польових умов меристем .

Звісно, усіх можливих нюансів, які можуть виникнути в ході насінництва картоплі в умовах присадибного господарства, охопити неможливо.

Тому, якщо у вас виникнуть конкретні запитання, викладайте їх на нашому сайті  — ми разом з фахівцями готові дати на них відповіді.