Не паліть на городах і всадочках!
У вихідні, коли більшість із нас відпочиває або, виконуючи нескладну і чисту роботу, поєднує приємне з корисним, деякі господарі вивалюють посеред подвір’я своєї садиби купу сміття (нехай це і рослинні рештки – обрізані гіллячки, листя, тощо) і підносять до неї запальничку чи сірник... До небезпідставних докорів сусідів «палії» прислухаються далеко не завжди, мовляв, спалюю сміття на своєму подвір’ї – кому до цього є діло? Хоча в ряді регіонів України місцеві органи влади спеціальними розпорядженнями або забороняють, або обмежують подібну діяльність. Якщо влітку вас обкурювали вряди-годи, то нині, з початком падолисту, це трапляється дедалі частіше. Справжні, так звані «натуральні» городники переймаються проблемами довкілля й не допускають «задимлення», яке подекуди стає лихом не тільки для людей з хворобами дихальних шляхів, а й для всіх оточуючих. Чи знає більшість паліїв і тих, хто їм потурає, що вони власноручно насичують атмосферу речовинами, небезпечнішими за нервово-паралітичні гази – діоксини. Потрапляючи в організм людини, вони пригнічують імунну систему, руйнують гормони і вітаміни, створюють сприятливий ґрунт для злоякісних новоутворень. Дослідження у Європі та США дали змогу встановити точні джерела проникнення діоксину в атмосферу. Спалювання рослинних решток і опалого листя посідає серед цих джерел чи не перше місце. При чому діє небезпечний самообман-самозаспокоєння: та що там – спалю кілька гіллячок, хіба від цього щось буде. І, звичайно ж, начебто безпричинну слабкість, роздратованість, іноді й алергію, які потім з’являються, жодним чином не пов’язують із палінням-димуванням. Хоча доведено, що серйозно отруїтися можна й дуже малою дозою діоксину. Не забуваймо: зелені насадження недарма порівнюють то з легенями, то зі своєрідним бар’єром, фільтром. За вегетативний період, очищаючи повітря, листя саме стає відстійником отруйних і потенційно небезпечних речовин. А взагалі ж то рослинні рештки це – цінна органіка, яка за раціонального використання може істотно підвищити якість ґрунтів, позитивно впливає на врожайність сільгоспкультур. Якщо ж листя спалити, не давши йому зіпріти і перегнити (під час цих процесів шкідливі речовини бодай частково розкладаються разом із рослинними рештками або змиваються водами), то всі ці небезпечні сполуки з димом забруднюють атмосферу.Господарям присадибних і дачних ділянок треба знати, що, спалюючи або викидаючи на узбіччя доріг рослинні рештки, вони позбавляють кожну сотку землі близько 1,5- 2 кг азоту, 0,2-0,3 кг фосфору, 1-1,5 кг калію та інших поживних речовин, або майже 10 кг органіки.То що ж робити з рослинними рештками, яких накопичилося багато? Їх треба закомпостувати!!! У господарствах, де утримуються тварини, рослинні рештки просто складають разом із перегноєм, а за його відсутності – у компостні кагати на краю ділянки шарами завтовшки 30 см, посипаючи їх азотними добривами та поливаючи час від часу водою. Оскільки розклад (гниття) органіки часто-густо затримується, то, щоб не розповсюджувати бур’яни, компост краще використовувати не раніше, ніж через два роки.Садівникам, крім того, слід пам’ятати: якщо занадто старанно – рік у рік – згрібати в саду листя, то неодмінно порушується нормальне відтворення ґрунту, він ущільнюється і пересихає. Як наслідок, дерева стають слабшими, хворіють, менше живуть. А хіба ж справжній господар цього забажає? Тож давайте, шановні, будемо мудрішими і не будемо завдавати шкоди ані собі, ані довкіллю… 
