Однозначно не для краси, а
для цілком конкретних цілей. По-перше, щоб убезпечити від гризунів. По-друге —
захистити кору від різких перепадів денних і нічних температур наприкінці зими
— початку весни, щоб було якомога менше сонячних опіків. Побілене дерево
відбиває світло і менше нагрівається. По-третє — для профілактики хвороб,
насамперед чорного раку. Щороку від нього гине до 10 відсотків молодих
насаджень. Найчастіше від опіків страждають 3-8-річні гілки і штамби, повернуті
на південь, південний схід і південний захід, а також кора на рівні снігу.
Найкраще білити дерева двічі: пізно восени — у листопаді і ранньою весною — на
початку березня. Але в цей час, на жаль, погода частенько пустує: то мокрий
сніг, то дощ. А штамби і гілки під час білення мають бути сухими, інакше рідина
не візьметься і всі зусилля будуть марними. Іноді плодові дерева так і
залишаються непобіленими, а відтак незахищеними від хвороб і шкідників. Якщо
не хочете працювати з вапном, спробуйте замінити його меленою крейдою, додавши
до розчину для клейкості столярний клей (50-100 г на 10 л), глину або коров’як.
Однак розчин з клейстером можна використовувати лише на старих деревах. Кора
саджанців і молодих дерев — тонка і через таке білення їм погано дихається. Для
них краще підійде суміш із глиною або коров’яком. Крім того, можна
використовувати спеціальну фарбу для саду «Яблунька», а також звичайну
водоемульсійну. Всі рекомендовані засоби захищають дерева від зимових сонячних
опіків і, отже, підвищують їх зимостійкість, опірність до ураження хворобами і
пошкодження шкідниками. Останнім часом з’явилися захисні
екрани. Це дуже міцна спеціальна плівка з вентиляційними отворами. Екран білого
матового кольору надійно захистить молоді (та й старі) плодові дерева від
зимових сонячних опіків. Гризунам плівка не по зубах, але про всяк випадок її
можна і заглибити на 2-3 см.
Погодьтеся, це набагато простіше, ніж заготовлювати хвойне гілля, обв’язувати
ним рослини або майструвати якісь щити-огорожі. Встановлення захисного екрана
не потребує жодних додаткових навичок. Головне, лишити невелику (1-2 см) щілку між ним і деревом.
Плівку ріжте як завгодно, залежно від висоти і діаметра стовбура. Вона легко
ріжеться звичайними ножицями. Встановивши один раз, забудете про екран як
мінімум на п’ять років. Знімати не треба — плівка довго не псується і
необхідність у щорічній побілці відпадає. Захистити дерева від перепадів
температур можна і обгорнувши стовбури, розсохи великих скелетних гілок
нетканим полотном типу спанбонд, агрил, папером або
світлою тканиною.
Попіл — цінне добриво
На вулиці
похолоднішало, і в багатьох дачних будиночках, щоб було тепло й затишно, треба
топити піч. А значить, буде накопичуватися попіл. Не викидайте його будь-куди,
це— цінне калійно-фосфорне добриво.
Попіл від спалювання деревини (як, проте, і листя, трав’янистих залишків)
містить в легкодоступній для рослин формі калій і фосфор. У ньому є й деякі
мікроелементи, необхідні для овочевих культур (магній, бор, сірка та ін.).
Попіл не містить хлору, тому його добре застосовувати під рослини, які
негативно реагують на хлор: суниці, малина, смородина, картопля. Особливо
корисний для картоплі попіл березових дров. Бульби краще розвиваються, містять
більше крохмалю, а значить, вони більше розваристі, самі ж рослини менше
ушкоджуються фітофторою. Калій із попелу засвоюється картоплею краще, ніж з
будь-яких калійних добрив. Використовують деревний попіл і для опудрювання та
обприскування рослин від шкідників і хвороб. В 1 столовій ложці — 6 г попелу, в гранованій
склянці — 100 г,
у півлітровій банці — 250 г,
в літровій — 500.Зберігати зібраний
попіл треба в сухому місці, оскільки волога приводить до втрати калію та
мікроелементів. Можна вносити попіл і під перекопування грунту. На важких грунтах
це роблять восени і навесні, а на легких супіщаних — краще навесні. Норма
внесення — 100-200 г
на квадратний метр. Попіл удобрює і розкислює грунт, створює сприятливі умови
для життєдіяльності грунтових мікроорганізмів, особливо азотфіксуючих бактерій.
Внесення в грунт попелу підвищує життєздатність рослин, вони швидше
приживаються при пересадці і менше хворіють.