Іл-2  Штурмовик

CCCР

             Іл-2 являє собою одномоторний моноплан змішаної конструкції з нижнім розташуванням крила. Головна особливість — унікальний несучий бронекорпус із гетерогенної броні АБ двигун, що закривав, пілота й деякі агрегати (на прототипі бронекорпус захищав також бортстрелка).

            Практика бойової роботи ІЛ-2 свідчило про вдалий добір наступального озброєння. Дві пушки ШВАК (або ВЯ) при вдалому виході на мету дозволяли знищити з дистанції 300-600 м один-дві легенів танка. Залповий пуск восьми снарядів РС-82 з дистанції 300-400 м бути настільки ж ефективний. . Більше того, що деморалізує вплив ракетної атаки на супротивника було настільки велике, що з появою Іл-2 екіпажі танків залишали свої машини. Бойова техніка й транспорт дивувалися бомбами різного калібру — вагою 250, 100, 50, 25, 15, 10, 2.5 або 1 кг. На приморських напрямках ІЛ-2 нерідко озброювалися торпедами для боротьби із судноплавством і бойовими кораблями супротивника.

            Проте, німецькі винищувачі досить швидко знайшли вразливе місце ІЛ-2. Практично з перших днів війни в ОКБ Ильюшина стала надходити інформація про зростаючі втрати штурмовиків, позбавлених винищувального прикриття. Незважаючи на гарну бронезащиту й маневреність одномісні ІЛ-2 були вразливі. Винищувач супротивника підходив позаду-збоку й майже в упор, з відстані 10-15 м розстрілював кабіну льотчика ІЛ-2 з гармат і кулеметів. Але тільки в 1942 році С.В.Ильюшину було запропоновано повернутися до двомісного варіанта штурмовика.

           Існує розповсюджена помилкова думка, що літак споконвічно був сконструйований двомісним, але нібито за вказівкою військового керівництва (іноді пишуть, що особисто Сталіна) Ильюшин був змушено переробити штурмовик в одномісний.

           Насправді літак був замовлений саме двомісним, а його одномісний варіант — ініціатива самого Ильюшина. Справа в тому, що на випробуваннях БШ-2 показав незадовільні літні якості — його швидкість, скороподъемность і дальність були нижче вимог, заявлених ВПС. У те ж саме час над броньованим штурмовиком працювали й інші радянські конструктори. Щоб урятувати свій штурмовик, Ильюшин в ініціативному порядку створив його одномісну версію. Бортстрелок був вилучений, що суттєво скоротило обсяг бронекорпуса. На місце стрільця був установлений додаткових паливний бак. Зекономлена маса дозволила штурмовику вписати у вимоги по швидкості, а додатковий бак підвищив дальність польоту.

          Зіштовхнувшись із більшими втратами Іл-2, що не мали оборонного озброєння, ВПС зажадали від Ильюшина знову зробити літак двомісним. Що й було зроблено. Правда, змінити бронекорпус уже не було можливості, тому бортстрелок перебував поза бронекорпуса й був захищений лише 8-мм аркушем броні з боку хвоста. У зв'язку із цим, по статистиці, на один загиблого пілота Іл-2 доводилося 7 убитих бортстрелков. Бронекорпус, що захищає обох членів екіпажа, одержав лише Іл-10.

           У жовтні 1942 року на Центральному фронті почалися військові випробування перших серійних двомісних штурмовиків Іл-2 з кулеметом БТ. Було відзначене зниження втрат від атак винищувачів, а також підвищення ефективності бойових вильотів, у яких льотчик міг зосередити на прицільному бомбометанні й стрілянині.

          У ході серійного випуску підвищувалася потужність озброєння. З 1943 року під крилом літака почали встановлювати дві пушки НС-37. Ефективність поразки бронетанкової техніки особливо зросла зі створенням малогабаритних протитанкових авіабомб ПТАБ-2.5-1.5 куілятивної дії. При влученні в мету бомба вагою 1.5 кг пропалювала броню товщиною до 70 див. У бомбоотсеки Іл-2 містилося до 192 бомб ПТАБ. Скинуті в одному заході з висоти 75-100 м вони вражали об'єкти, у тому числі всі танки, на площі 15*70 м.

          Усього за роки війни підприємствами радянської авіапромисловості було побудовано 36163 літака Іл-2 усіх модифікацій.

Радянський штурмовик Іл-2 атакує німецький аеродром транспортної авіації.