Ганс-ульріх Рудель по праву вважається найвідомішим бойовим льотчиком другої світової війни. За неповних чотири роки, пілотуючи, в основному, повільні й уразливі пікірувальників Ju-87 "Штука", він зробив 2530 бойових вильотів, більше, ніж будь-який інший пілот у світі, знищив 519 радянських танків (більш п'яти танкових корпусів), більш 1000 паровозів, автомобілів і інших транспортних засобів, потопив лінкор "Марат", крейсер, есмінець, 70 десантних судів, разбомбил 150 артилерійських позицій, гаубичних, протитанкових і зенітних, зруйнував безліч мостів і дотів, збив 7 радянських винищувачів і 2 штурмовика ил-2, сам був збитий зенітним вогнем близько тридцяти раз (і жодного разу винищувачами), п'ять раз був поранений, два з них v важко, але продовжував робити бойові вильоти після ампутації правої ноги, урятував шість екіпажів, які здійснили змушену посадку на ворожій території, і наприкінці війни став єдиним солдатом німецької армії, що одержали найвищу й спеціально для нього засновану нагороду своєї країни за хоробрість, "Золоті Дубові Листи з Мечами й Діамантами до Лицарського хреста Залізного хреста".

Рудель почав війну скромним лейтенантом, якого колеги третирували за любов до молока й довгий час не допускали до бойових вильотів як нездатного навчитися пілотувати літак, а закінчив її у званні оберста, командиром найстаршої й найвідомішої авіаційної частини пікірувальників Ю-87 (Schlachtgeschwader) SG2 "Иммельман". Гітлер кілька раз забороняв йому літати, уважаючи, що його загибель буде найтяжчим ударом для націй, фельдмаршал Фердинанд Шернер називав його вартим цілої дивізії, а Сталін оцінив його голову в 100000 рублів, які пообіцяв виплатити кожному, хто зможе доправити Руделя, живого або мертвого, у руки радянського командування.

Ганс-ульріх Рудель помер у грудні 1982 року від крововиливу в мозок у Розенхайме, ФРН, у віці 66 років.