Пенсіонерка п’ять діб вибиралася з "того світу"  після зміїного «поцілунку» .

Любов Милейко на лікарняному ліжку показує вкушену змією ногу.

Останнім часом вже не вдивовижу стало зустріти отруйних плазунів  у полі,  на сіножаті, та й навіть на власному подвірї . Зазвичай вони ховаються від людей, почувши кроки чи голоси, але в спеку гади стають ледачими й малорухливими та час від часу потрапляють під людські ноги.  Надзвичайна подія, про яку далі піде мова, якраз і сталася обідньої пори спекотного дня, а саме 1-го вересня. В той злощасний день мешканка с. Хотіївка Корюківського району, що знаходиться за 22 км. від райцентру, 73-річна Любов Милейко поралася на власному городі і була так зосереджена на своєму занятті, що навіть не помітила, як гадюка обвила її ногу і «вжалила».

- Хотіла трохи зрівняти звороти біля межі, щоб трактору було легше розору переїхати, - згадує Любов Іванівна нещодавню пригоду. – Клопоталася, бо онук Сергій домовився, що вскорі приїдуть із сусіднього села Савинки технікою картоплю копати. Шарпонула кілька разів траву, прогорнувши її лопатою, і почула наче якесь сичання, а вже за мить відчула біль у лівій нозі й побачила, як гадюка обвила ту ногу. Взута я була в простенькі шльопки на босі ноги і тому відчуття укусу було дуже чутливим. На мене неначе заціпеніння якесь найшло, бо й ворухнутися не могла – від страху, мабуть, - але ясно бачила, як чорно-коричнева з жовтуватими ромбовидними плямками по всьому тілу велика зміюка зісковзнула з ноги й знову шаснула в бур’ян.

Після цього, розповіла далі постраждала, вона трошки відійшла від переляку й хутенько сіла на велосипед та поїхала до сусідів за поміччю, бо жила самотньо – овдовіла вже давно, донька кілька років тому також полишила цей світ, а син проживає в Ярославській області, що в Росії. Хотіла щоб сусіди порадили що їй робити або ж щоб викликали медиків.  

- Тільки-но я ступила до Валиної оселі та встигла кілька слів сказати про зміїний укус, як у мене в очах потемніло і дуже сильно почало нудити, – продовжила розповідь Любов Іванівна. – Я похилилася додолу, почалося блювання, яке продовжувалося  до самого приїзду карети «швидкої допомоги»…

В той час якраз вдома з маленькою дитиною перебувала  Валентина Милейко (однофамілиця і депутат сільради, до речі), яка, усвідомлюючи всю серйозність ситуації, не гаючи часу, схопилася за телефон.

- Зрозумівши, що сусідку вжалила гадюка, спочатку почала дзвонити нашому фельдшеру Володимиру Веремієнку, - розказує найперша «рятівниця» Валентина Василівна. – Знала, що хоч він зараз і у відпустці, але завжди прийде на допомогу – не залишить у біді. Потім викликали з райцентру і карету «швидкої допомоги», яка оперативно до нас прибула. Іванівні в цей час стало зовсім кепсько: обличчя позеленіло, тиск «упав», блювання продовжувалося… Принесла я швиденько мисочку з водою, кров з ноги змила, а лікарі тим часом дали потерпілій кілька уколів, поклали її на ноші, підключили крапельницю та й повезли до райлікарні.

- Привезли Любов Іванівну до нас у дуже важкому стані, з низьким тиском 80/60 (час від часу втрачала свідомість), - розповідає лікар-ординатор терапевтичного відділення Євгенія Мехеденко. - Вона одразу ж була шпиталізована до реанімаційного відділення. Потерпілій було надано всю необхідну медичну допомогу. Сироватки у нас немає, тому  постраждалу ми підключили до системи життєдіяльності і почали «капати» препарати дезінтоксикаційної терапії для того, щоб складові отрути розклалися і були виведені з організму.

Також, за словами Євгенії Василівни, пацієнтці вводили протиалергійні препарати, які є обов’язковими в таких випадках, і препарати для нормалізації тиску. Після п’яти діб реанімації Любов Милейко була переведена до палати терапевтичного відділення, де вона й перебувала під пильним наглядом (продовжувалося обстеження і лікування) до дня виписки - 17 вересня. Наостанок медики радили потерпілій не навантажувати «вкушену» ногу, обмотувати її еластичним бинтом і надалі бути обережною біля місць, які поросли чагарниками.  Здоров’я Вам, Любов Іванівно, бажають і працівники редакції!

На запитання, чому ж в лікарні немає сироватки проти отрут, авторові статті відповіли, що держава зараз вітчизняних сироваток не виробляє, а купувати імпортну дуже дорого і, зважаючи на строки її придатності, не ефективно. Натомість порадили: якщо так трапилося, що людину вкусила змія, то треба негайно накласти пов’язку вище рани і якомога швидше дістатися до найближчого медзакладу. Головне –  не нервувати, щоб не «стрибав» тиск і не прискорилося серцебиття. Бо так отрута швидше поширюватиметься організмом. Ще фахівці застерігають, що плазунів, будь то змія, вуж чи безнога ящірка (навіть неотруйні на ваш погляд), не можна чіпати взагалі! Напад будь-якого з них може бути небезпечним! Оскільки ці істоти харчуються мишами і щурами, то під час укусу в кров людини потрапляють всі мікроорганізми, які знаходяться у них на зубах. Тому інфекція, що потрапить в ранку, може викликати як місцеве запалення, так і сепсис – загальне зараження крові. До того ж, після зміїного укусу через пошкодження до організму потрапляє чужорідний білок, що викликає алергічну реакцію або анафілактичний шок: у людини падає тиск, порушується дихання і може зупинитися серце. Саме тому після зміїного «поцілунку» не доцільно займайтися «самолікуванням» (припікання рани, «вишіптування» або висмоктування отрути вже давно вважаються неефективними – хіба що можна на уражене місце накласти стерильну антисептичну пов'язку), а треба якомога швидше доставити потерпілого до лікарні, де йому оперативно і кваліфіковано нададуть всю необхідну допомогу. І пам’ятайте: за таких серйозних обставин дорога кожна хвилина, тож намагайтеся їх не гаяти!

Андрій Навродський.