Все вирощене --- у сховища !

Відповідальний період вирощування городини позаду, і добрі хазяї вже підготували погреби й комори для її зберігання. Тут вкрай важливо зробити все правильно, аби не жалкувати за втраченою продукцією, вирощеною за таких великих трудів.

ЗАКІНЧИВСЯ лікувальний період підготовки картоплі до зимового зберігання. Бульби повинні бути добре просушеними. Підгнилі та з ознаками ураження хворобами видаляються обов’язково. Спростить зберігання сортування картоплі за розмірами та сортами. Бульби різних сортів зберігаються по-різному, їх потрібно перебирати та споживати в різний термін. Здорові на вигляд і за формою, з гарними листками голівки капусти закладають на зберігання у свіжому вигляді, а інші використовують для квашення. Цілими квасять тільки щільні голівки, інші шаткують. Свіжу капусту треба увесь час тримати під наглядом, інакше загниє, і тоді без втрат не обійтися. А в процесі зберігання на капусту «чатують» багато хвороб. З них найбільш звична — сіра гнилизна. Качани покриваються сірою гниллю, листя ослизняється, загниває. Щоб призупинити поширення хвороби, сховище необхідно провітрити й остудити, а капусту зачистити. Саме висока вологість і надлишок тепла сприяють поширенню цвілі. Але не лише умови зберігання призводять до ураження качанів сірою гнилизною; хвороба зазвичай «освоює» підморожену капусту й ту, що зачищена до білих листків. Отже, у жовтні треба вчасно упоратися  зі збиранням качанів, а «роздягаючи» їх, слід залишити на кожнім по 2-3 покривні зелені листки. Знайома городникам і така хвороба капусти, як точковий некроз листя. Розкриєш качан, а він начебто засиджений мухами, тільки цятки в самій тканині. Насамперед точковий некроз — захворювання фізіологічне. Виникає воно внаслідок розладу обміну речовин у листі. І стається це не на грядці, а у сховищі. На точковий некроз хворіє та капуста, яку «перегодували» азотом, також хворобам сприяє й неправильний режим зберігання.  Буряки закладають на зберігання, зрізавши гичку. Коли зрізи задубнуть, коренеплоди складають у ящики, пересипаючи піском чи тирсою.

Моркву зберігають у ящиках, пересипавши вологим піском або лушпинням цибулі.

Озимий часник можна легко зберегти до нового врожаю таким чином: у каструлю насипають сіль шаром 3 см, вкладають часник, потім знову шар солі й знову часник. Каструлю поміщують у погріб. Часник можна зберігати й на кухні у скляних банках із борошном.      Помідори деякі господарі примудряються дотримати до Нового року. Для цього найвдаліші зелені плоди треба огорнути кожен папером і скласти в ящик, устелений соломою. Ящик поміщують у темне місце, де температура тримається на рівні 10-12 градусів.  Тепер про зберігання кавунів. На тривале зберігання закладають середньо- і пізньостиглі сорти. Вони мають підвищену лежкість. Майте на увазі, що плоди кавуна не дозрівають, тому зелені закладати на зберігання не слід. Лише стиглі, але не перестиглі, бо останні швидко втрачають смакові якості. Також не можна брати на зберігання плоди, зібрані після дощу чи в ранкові години, коли ще не спала роса.  Зберігають кавуни в клунях, коморах, на верандах, де можна підтримувати необхідний режим. Їх вкладають в один шар так, щоб вони не торкались один одного, на стелажах, укритих соломою, тирсою або сухим піском, чи в ящики, дно й стінки яких встелені соломою. Кавуни можна зберігати також в сухому приміщенні, підвішеними в сітках. Оптимальна температура зберігання —4-6° С, а відносна вологість повітря 80-85 %. Якщо температура вища (10-14°С), строк зберігання скорочується. У процесі зберігання кавуни періодично перевіряють і видаляють пошкоджені хворобами.