наш фотоальбом => Краса з папару ******************************* ОРИГАМІ В СУЧАСНОМУ МИСТЕЦЬКОМУ ПРОСТОРІ
Оригамі – це мистецтво складання з паперу різних фігур і форм. Назва
"оригамі” утворена від японських слів "орі” і "гамі”, що означає
складати папір. Існують аналоги цієї назви в Англії – "пеперфолдінг”, в
Германії – "пеперфалтінг”, в Іспанії – "пеперфлексія”. Мистецтво оригамі набуло найбільшого розвитку в другій половині XX ст.,
а деякі його види стали популярними лише в останнє десятиліття. Зараз
оригамі нараховує близько десяти напрямів. Кожен з цих напрямів має
властиві тільки йому морфологічні характеристики та формотворчі
особливості. Існує багато відомих і знаних майстрів цього виду
мистецтва, твори яких експонуються на виставках сучасного мистецтва,
аукціонах, в галереях. В той саме час не має сталого визнання оригамі
як рівноправного виду мистецтва, не визначено місце оригамі в системі
мистецтв. Це провокує недостатній рівень розвитку інфраструктури
поширення оригамі: відсутні відповідні відділи в художніх музеях, в
науко-дослідних мистецтвознавчих інститутах, кафедри в мистецьких
вузах. Конче актуально виокремити оригамі як вид мистецтва, визначити його місце в сталій класифікації мистецтв. Метою пропонованої роботи є дослідження рівня представництва оригамі в
сучасному мистецькому просторі. В ході дослідження використовувались
наукові методи: інформаційного пошуку, аналізу та синтезу. Одним з головних питань поширення оригамі в мистецькому просторі є
питання визначення оригамі як окремого виду мистецтва та віднайдення
його місця в загальній класифікації мистецтв. На сьогодні день існує декілька класифікацій мистецтва, в залежності
від критерію класифікування. Розподілення мистецтва по типу
відображення дійсності виокремлює образотворчі та необразотворчі
мистецтва. За ознакою розміщення в просторі або часі мистецтва
поділяються на просторові, часові та просторово–часові. До просторових
мистецтв належать: живопис, скульптура, графіка, художня фотографія,
архітектура, декоративно–прикладне мистецтво та дизайн – тобто такі, що
розгортають свої образи у просторі. Серед них перші чотири – живопис,
скульптура, графіка та художня фотографія – належать до образотворчих,
а решта три – до необразотворчих. Не викликає сумнівів те, що оригамі
теж належить до просторових видів мистецтва. Проте його відношення до
образотворчого або необразотворчого мистецтва потребує детальнішого
розгляду. Найчастіше оригамі розглядають як японське декоративне мистецтво.
Обидва епітети є спірними. Між істориками зе й досі точиться дискусія
щодо виникнення оригамі. Є велика кількість прихильників версії
одночасного виникнення оригамі як на сході, так і на заході. І навіть
якщо припустити, що мистецтво складання з паперу виникло все ж таки в
Японії, сучасний стан розвитку мистецтва – від вочевидь примітивного до
рівня окремого виду мистецтва – був досягнутий упродовж останніх
п’ятдесяти років завдяки спільним зусиллям митців з усього світу. І
було б некоректним визначати оригамі, в сучасному його стані, як лише
японське мистецтво. Що ж до оригамі як виду декоративного мистецтва, то
класичне оригамі не має декоративного змісту, і має здебільшого
розважальний характер, в окремих випадках – ужитковий. Оригамі, в сучасному його стані, в жодному разі не можна відносити до
декоративно–ужиткового мистецтва. Окремі твори, якто коробки або
конверти оригамі, мають ужитковий характер, проте відсоток подібних
творів є незрівнянно малим. Не слід плутати з можливістю застосування
оригамі в дизайні, де втілення технік оригамі в різноманітних
матеріалах (тканині, кераміці, пластмасі, металі та ін.) набуває як
декоративного, так і ужиткового характеру, що не повинно впливати на
систематизацію оригамі загалом. Можливість віднесення оригамі до образотворчих мистецтв вважається
доцільнішою. Оригамі має деякі спільні риси з іншими образотворчими
видами мистецтва. В деяких своїх ознаках оригамі подібне до скульптури,
але не є скульптурою, бо має, окрім зовнішнього візуального прояву, ще
й внутрішню структурну будову, яка є першорядною, а іноді –
найважливішою. Так само, як скульптура, оригамі поділяється за змістом
та функціями на станкову та монументальну. Має спільні зі скульптурою
засоби виразності: об’єм, пластику форми, фактуру. В мозаїчному оригамі, окрім вищезазначених, використовуються засоби
виразності, притаманні живопису: колір, тон, колорит. Як і
монументальний живопис, оригамі використовує техніку мозаїки, хоча вона
також має власні, притаманні лише оригамі, особливості. Поширеним є
відтворення в оригамі геометричного орнаменту, втім, з винайденням
криволінійного оригамі, можливе виникнення рослинного або зооморфного
орнаментів. Другим важливим питанням є питання експонування творів оригамі. Майстри оригамі часто експонують свої роботи на особистих виставках.
Наприклад, у 1972 році відбулася виставка Рона Реша "Ron Resch and the
Computer”, на якій він вперше продемонстрував власні розробки в
рифленому та криволінійному оригамі. Товариства оригамі в різних країнах зазвичай щорічно проводять виставки
оригамі. Наприклад, в листопаді 2007 року, за підтримки товариств
Канади та Америки, було проведено "Origami Masters Exhibition”, де були
представлені роботи більшості видатних майстрів даного регіону. А в
листопаді 2009 року в м. Полтава має відбутися виставка "Origami city”,
що організовується Українським Товариством Оригамі. Іноді проводяться акції, ініційовані мистецькими колами поза оригамним
рухом. Зокрема, в музеї декоративного мистецтва та ремесел міста
Гамбург "MUSEUM FUR KUNST UND GEWERBE” в жовтні 2007 року експонувалася
виставка "Folding into Form – Masterpieces of Origami”. Сорок чотири
художника з чотирнадцяти країн представили понад сто сорок проектів.
Також музей народного мистецтва "Mingei International Museum” в
Сан-Дієго двічі проводив виставки оригамі: "ORIGAMI MASTERWORKS.
INNOVATIVE FORMS IN THE ART OF PAPERFOLDING” у вересні 2003 року та
"PAPER TRANSFORMED: ORIGAMI. THE ART OF PAPER FOLDING” в лютому 2007
року. За матеріалами першої виставки в 2003 році був виданий каталог
"ORIGAMI MASTERWORKS: Innovative Forms in the Art of Paperfolding”.
Видання містить ілюстрації робіт видатних майстрів оригамі в різних
напрямках, що сформувалися впродовж останніх п’ятдесяти років. На жаль, питання дослідження оригамі як мистецтва, розробки вимог до
експонування та зберігання, визначення критеріїв атрибуції творів
оригамі залишається відкритим, доки не будуть створені відповідні
відділи в мистецтвознавчих науково–дослідних інститутах. Також
залишається відкритим питання підготовки нової генерацій майстрів. На
даному етапі відсутня художня професійна освіта за напрямком "оригамі”
в мистецьких вузах. Мистецтвознавчі дослідження оригамі будуть спонукати до сталого
визнання оригамі як рівноправного виду образотворчого мистецтва і
сприятимуть розбудові відповідної соціальної інфраструктури в сучасному
мистецькому просторі.
