Новини району  | Останні оновлення | Знай наших | Анонс газети "Маяк"
Додай нас у друзі vk.com
 Група "гість"Вітаю Вас Бажаний госте | RSS
Головна | Мій профіль | Вихід
| Реєстрація | Вхід

- Меню -

Головна сторінка

Останні ОНОВЛЕННЯ

Новини нашого району

Корюківська Козача Січ

ОГОЛОШЕННЯ

Гучномовець

Квіти +

Знай наших

Каталог файлів

Каталог матеріалів

Форум

Фотоальбом

Влада

МВС повідомляє

Служба Безпеки України

Слово для віруючих

Такого ви ще не бачили

Смаколики

Корюківщина. Вибір...

Гостьова книга

Ваша думка...



Статистика

онлайн усього 1
відвідувачів 1
користувач: 0



Посміємося?



Реклама — фабрика мрій

 http://kinoblog.com/wp-content/uploads/2009/07/iage3.jpg

Західні газети отримують за рахунок реклами 75 % своїх прибутків, а телебачення — 100 %. У США ре­клама займає чверть усього ефірного часу.

Наприкінці 80-х рр. на американському телебачен­ні 30-секундний рекламний ролик коштував за­мовникові в середньому 67 тис. доларів, якщо його вставляли у вечірній серіал, і 345 тис. доларів — як­що його показували під час популярних спортивних змагань. У 2000 р. під час фінального матчу чемпі­онату США з американського футболу такий самий ролик коштував уже півтора мільйона.

Коли ми бачимо колонки оголошень у «РІО» чи «Києві на долонях», то розуміємо, що лише зацікав­лена людина буде проглядати їх. Інформацію потріб­но не лише надати, а й подати.

Спочатку переконання — апеляція до розуму, здо­рового глузду, свідомості. Переконання може бути:

логічним («Знову пляма?... Купіть порошок...»);

психологічним («Велла — Ви неперевершені»).

«Граматика переконання базується на стверджен­ні та повторенні»,— пише французький філософ С. Московічі.

Наступний крок — навіювання, яке будується на готовності людини довіряти інформації, не вимагаю­чи доказів, на схильності слідувати традиціям, зва­жати на усталені в суспільстві норми. Навіювання в рекламі може будуватися на двох критеріях: на авторитетному джерелі інформації («додаткове свід­чення», подібне до «господарки всього світу вико­ристовують...») та на ідентифікації (телереклама Стіморол чи «Мобі», цільова аудиторія якої — мо­лодь, змальовує стосунки в групі розкутих парубків та дівчат, а споживачі купують жувальні гумки та сім-карти, бо асоціюють себе з молоддю на екрані).

І, нарешті, спонукання, що має змусити глядачів піднятися з диванів і піти до магазину: «Пийте Кока-Кола!».

Протягом 1986—1995 років Фонд Карнеґі прово­див величезне дослідження підлітків у віці 10— 14 років. У звітових документах — серед приголом­шливих висновків про масштаби виховної ролі теле­бачення — одна актуальна для цієї роботи фраза: «Пасивне споглядання реклами може обмежити кри­тичне мислення підлітків і стимулювати агресивну поведінку».

Що ж таке рекламують тинейджерам у США, що змушує поважних професорів робити такі висновки? Відповідь криється не в тому, що рекламують, а в то­му, як рекламують.

Реклама:

точно формулює адресні повідомлення,

багаторазово повторює їх,

подає їх у дохідливій — простій та емоцій­ній — формі,

поєднує повідомлення з товарами так, що вже не зрозуміло, що саме реклама просуває: товар чи образ його споживання,

доносить повідомлення тоді, коли наш мозок перебуває у розслабленому стані, пригнічую­чи нашу критичність.

Оскільки більшість людей вбачає у рекламі лише маркетингові повідомлення, то непомітно для гля­дачів — крок за кроком — у наше життя проника­ють нові цінності та норми життя, нові образи та поняття.

Американський президент Калвін Кулідж в одній із промов (1929 р.) сказав: «Реклама — це найпотуж­ніший фактор, що впливає на те, що ми їмо, у що вдягаємося, як працюємо та як поводимось. Інколи здається, що наше покоління не здатне зрозумі­ти, що вважати життєвими цінностями. Реклама

 

це величезна сила, що відроджує та перевиховує людство». Дослідник і теоретик електронної рево­люції Маршалл Маклюен вважає, що «реклама — це спресований образ сучасності, що акумулює від­чуття та досвід всього суспільства». А професор Єльського університету Девід Поттер упевнений, що «за широтою соціального впливу рекламу можна по­рівняти з такими інститутами, як школа і церква» .

«Реклама перегорнула нашу свідомість,— пише український медіаексперт С. Дацюк.— Якщо раніше ідеологія з точки зору цінностей інтерпретувала бу­денність, то тепер реклама з точки зору буденності інтерпретує цінності. Маючи справу з рекламою, ми зіштовхуємося зі спеціально продуманим багаторів­невим впливом на нас. Тому дивитися і слухати ре­кламу, не звертаючи на неї уваги, небезпечно для свободи вибору».

Реклама створює віртуальний світ, збудований за проектом замовника — у ньому пропагуються задані образи та цінності. А відтак, ідеологічна функція ре­клами виявляється важливішою за суто інформатив­ну. Реклама творить концентрований образ сучаснос­ті. Інтерпретує світ, вигадує і перебудовує його за своїми правилами. Такий світ являє собою суспільс­тво спектаклю: люди знають, що живуть серед ви­гаданих образів, але підкоряються законам цього псевдосвіту.

Спочатку реклама говорила: купи товар, пізніше рекламісти зрозуміли, що набагато ефективніше ка­зати: люби товар. «Ідеї не впливають на поведінку, доки вони не перекладені на мову почуттів»,— пише Ґ. Лебон у книжці «Психологія народів і мас». Завдання реклами — бути таким перекладачем. Не дивно, що книга Ґ. Лебона стала настільною для кількох поколінь психологів та рекламістів.

«Реклама перестає бути просто рекламою — вона стає способом життя. Як наслідок виникає модель одновимірного мислення та поведінки»

Реклама привчила нас купувати іміджі, а не про­дукти. Ми купуємо не так продукт, як результат ви­користання цього продукту: не пральний порошок, а ідеально чисту білизну; не бляшанку пива, а приєм­но проведений у колі друзів час; не крем, а красу та молодість, які він подарує. Пов'язування рекламова­ного товару з природними потребами людини — хід, який давно виправдав себе.

За словами американського журналіста В. Р. Герс- та, якого дослідники медіа-ринку називають «коро­лем жовтої преси», читач цікавиться насамперед по­діями, які асоціюються з елементами його власної примітивної природи:

самозбереженням,

коханням та розмноженням,

марнославством.

Самозбереження — один із головних напрямків реклами: харчуйтеся так-то, купуйте такі-то трена­жери, їздіть на таких-то автомобілях — і будете здо­рові та щасливі, як сім'я з реклами йогурту.

Символи кохання та розмноження — це звабли­во-довгоногі дівчата, що пропонують лінолеум або страховий поліс, чи звабне нашіптування про смаки бажань та райські насолоди (власне, про шоколадку за дві гривні). Ці символи апелюють до підсвідомос­ті, до прихованих інстинктів. Рекламісти спекулю­ють на тому, що люди мріють і, не завжди маючи можливість здійснювати свої мрії, схильні купувати символи цих мрій — продукти, професійно упаковані в ті чи інші образи.

А ось марнославство споживачів виявляється у їхній схильності купувати товари, за якими закріп­лені образи престижу. «ДЖОЙ найдорожчий у сві­ті аромат»; «Ролекс — коли ви дивитесь на годин­ник, то бачите не лише час»-, «самсунг — вища ліга бізнесу».

Завдання реклами — створювати у свідомості спо­живачів такі образи, які здобувають відгук у підсві­домому та спонукають людей купувати саме ці конк­ретні товари. Тут рекламі слугує психоаналіз.

У середині 50-х рр. в економіці США виникає за­гроза перевиробництва. Кількість товарів, що ви­готовляються, збільшується у 4 рази порівняно з 1940 р., але відповідного збільшення розмаху торгів­лі не відбувається. Компанії-виробники б'ють на спо­лох, вкладаючи до чверті своїх річних доходів у рекламу, але стикаються з двома перепонами: пов­ною, здавалось би, задоволеністю населення попе­редніми покупками та дедалі більшою стандартиза­цією товарів, яка позбавляє їх багатьох індивідуаль­них якостей. Рекламісти відповідають на це такими ідеями:

пропагувати серед населення незадоволеність тим, що у споживачів уже є,

звернутися до підсвідомих бажань, активно експлуатуючи їх.

Батько психоаналізу 3. Фройд писав: «Несвідоме не знає іншої діяльності, окрім здійснення бажання, не містить інших сил, окрім сили бажання». Рекламним спеціалістам потрібно лише знайти «по­дразники», які дають поштовх для виникнення та­ких бажань у населення.

Першопрохідцем, який почав пристосовувати осно­вні поняття психоаналізу до рекламної діяльності, був учень Фройда Ернст Діхтер. За його визначен­ням, головна цінність товару для покупця полягає не в його функціональному призначенні, а в задоволен­ні глибоко захованих у підсвідомості бажань, про які сам покупець навіть не здогадується. У більшості випадків це темні інстинкти й таємні бажання, «ви­тіснені» в підсвідомість саме тому, що вони не­прийнятні для свідомості. На думку Діхтера, рекла­мні агенції США стали найпередовішими лабораторі­ями психологів. Вони маніпулюють мотивацією та

бажаннями людини і створюють потребу в товарах, із якими люди ще не знайомі або, можливо, і не поба­жали б купити.

Діхтер заснував Американський інститут із ви­вчення мотивації поведінки і своїми розробками ду­же швидко привернув увагу політиків. У 1960 р. він був радником у передвиборчій кампанії Кеннеді. А після перемоги його іще неодноразово запрошували як консультанта до багатьох виборчих кампаній між­народного масштабу.

Так із реклами товарів психоаналіз було перенесе­но до маніпулювання свідомістю в політичній сфері. Політична реклама дуже близька до комерційної, ли­ше товар у ній замінений на імідж кандидата.

Вплив слова на підсвідомість вивчав Джеймс Вай- кері. Саме він першим поставив експерименти з 25-м кадром, попередньо домовившись із власником кіно­театру в Нью-Джерсі. Під час сеансів на екран протя­гом 0,003 секунди проектувалися фрази «Кока-кола» та «їжте поп-корн.». Свідомість не фіксувала цих си­гналів, але результати виявилися приголомшливи­ми. Під час таких сеансів продаж «Кока-коли» в бу­феті збільшувався на 16%, а поп-корну — на 50%. Це дозволило дослідникові зробити висновок про можливість результативного впливу на підсвідомість на рівні підсприйняття.

Значення реклами — не у розмірах бюджету, який виділяється на неї. А в тому, що вона може зробити, в тому, до чого вона може схилити споживача, в її «шармі». «На фабриці ми виготовляємо кос­метичні засоби, а в магазині продаємо надію,» — ска­зав якось Чарльз Ревсон, засновник і власник фірми «Ревлон».

Перетворити, переформулювати, замінити мрію людини наявним у продажу товаром — функція мови реклами.

 

_________________

Автор: Олена Карпенко

Народилася 16 вересня 1981 року в Києві.

Здобула освіту на факультеті гуманітарних і суспільних наук (1998-2002), на магістерській програмі «Журналістика» (2002-2005) Національного університету «Кисво-Могилянська академія» та на вокальному факультеті Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського (2003-2007).

Лауреат всеукраїнських і міжнародних вокальних конкурсів.

Лауреат Всеукраїнських літературних конкурсів «Рукомесло» (2005) і «Смолоскип» (2004 і 2006).

Авторка збірок поезій «Дотик» (1998) і «Намисто» (2005).

Форма входу
Календар
«  Жовтень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
- Друзі -






















Мой профиль на Freelancehunt.com

Синоптики прогнозують
погода у Корюківці

Телеманія

Наше дзеркало №1
Наше дзеркало №2
Наше дзеркало №3
Наше дзеркало №4

Наше дзеркало №5
Наше дзеркало №6

OФІЦІЙНА Web-СТОРІНКА КОРЮКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ МОЛОДІЖНОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
"АЛЬЯНС 3000" ©.