Новини району  | Останні оновлення | Знай наших | Анонс газети "Маяк"
Додай нас у друзі vk.com
 Група "гість"Вітаю Вас Бажаний госте | RSS
Головна | Мій профіль | Вихід
| Реєстрація | Вхід

- Меню -

Головна сторінка

Останні ОНОВЛЕННЯ

Новини нашого району

Корюківська Козача Січ

ОГОЛОШЕННЯ

Гучномовець

Квіти +

Знай наших

Каталог файлів

Каталог матеріалів

Форум

Фотоальбом

Влада

МВС повідомляє

Служба Безпеки України

Слово для віруючих

Такого ви ще не бачили

Смаколики

Корюківщина. Вибір...

Гостьова книга

Ваша думка...



Статистика

онлайн усього 1
відвідувачів 1
користувач: 0



Посміємося?





У глибині своєї темної душі, чорт був украй незадоволений таким рішенням найтемнішого, але перечити його волі не став.

- Ти станеш наглядачем за померлими, - сказав провідник Максові, коли вони вже покинули тронну залу. - Усе, що від тебе вимагатиметься - це робити так, аби винні душі страждали. Уторопав? Звісно спочатку буде важко, та згодом звикнеш. Працюватимеш по тринадцять годин на день. Матимеш усього один вихідний - неділю. А якщо захочеш стати бісом другого рівня, то мусиш, окрім основної роботи, ходити в різні бойові походи по західному пеклу, прославляючи нашого правителя. З кожною перемогою, біс, як істота пекельна, стає дедалі кращим і набирається нових сил. Зрештою, ти зможеш еволюціонувати аж до п’ятого рівня, у той час, як ми - чорти, розвиваємося лише до третього рівня. Усе це звучить трохи заплутано, але ти зрозумієш.

- А володар, у нього який рівень?

- Сьомий. Але серед своїх ми найчастіше називаємо його Просвітлений, хоча справжнього імені ніхто не знає. Він наймогутніший з усіх нас. Подейкують, що раніше, його величність, був могутнім демоном.

Слухаючи розповідь провідника, Макс крокував по невиразній стежині. Обоє співрозмовників звернули з дороги, оминаючи печеру вогняних равликів, і подалися навпростець через каторжне поле. Повз їхню увагу проковзували страждальні обличчя вбивць, шахраїв та брехунів. Ці померлі тяжко грішили протягом свого життя, а тому сильно розплачувалися після нього. В основному, шахраям відрубували частини тіла, брехунів спалювали на вогнищі, а деяких убивць безжально катували за допомогою пекельних равликів.

Душі страждали, а Макс підсвідомо тепер отримував від цього насолоду. Його кров збуджувалася, у голові вирувала купа різних думок, що, здавалося, він зараз міг би навіть відірватися від землі й полетіти, кудись, високо-високо.

- Не зазнавайся, - чорт раптово перебив бісову насолоду. - Ти завжди повинен знати міру! Частіше згадуй своє жахливе минуле, тоді ти і зрозумієш, чому досі не пішов на розпад. А зараз освоюй нову роботу. До речі, працюватимеш на он тому полі, - трипала рука провідника показала Максові на невеличкий клапоть землі, який омивався вогняною лавою із трьох сторін. - У твоєму розпорядженні буде рівно двадцять душ. Вони повинні страждати. Як ти це робитимеш нікого не цікавить. Але знай, якщо криків не буде - твоє тіло піде в небуття.

- Я зрозумів.

- От і поговорили. Тоді вперед, освоюйся.

Невдовзі Макс залишився один. Ногами він повільно переступив межу, де розпочиналася ділянка для катувань. Осяяний від температури лави, півострів виглядав похмурим і вкрай занедбаним місцем. Біля берега лежали іржаві ланцюги, різноманітні прилади для тортур, довжелезний ціпок із загостреним кінцем та невеликий пліт, що призначався для виходу у вогняні води. Грішних душ Макс спочатку не побачив, але потім він відшукав їх у розпеченій лаві. Рівно двадцять померлих у напівпрозорому стані хаотично плавали на мілині біля самого берега. Виловити підданців Максові допоміг довжелезний ціпок, котрим він вправно витягнув душі на суходіл. Наступної миті по волі Макса всі двадцятеро обросли живою плоттю.

- Слухайте! - звелів біс. – За всіма правилами цього світу, ви повинні страждати, я уважно стежитиму за цим, тому ставайте на пліт, ми поплаваємо. Та спершу обв’яжіть себе ланцюгами.

До смерті перелякані грішники виконали наказ біса за лічені хвилини. Далі Макс став на пліт, відштовхнувся ціпком від берега та поступово почав віддалятися.

- За що ви тут? - спитав він, намагаючись продемонструвати в голосі грубу силу. - Як потрапили до пекла?

- Ми, - почувся один невпевнений голос, - звичайні егоїсти, опинилися тут, бо жили виключно заради себе. Наше життя було нахабним і спрямованим лише на власну вигоду.

- Чудово, - сказав Макс, - значить доручили страждання скнар. Ну, що ж, будемо вчитися мистецтву катувань. Ви повинні будете пройти довготривалу процедуру очищення болем. Метою покарання я придумав для вас групову естафету з плавання. За свої гріхи доведеться відповідати.

- О, ні, - миттєво заскиглили грішники, падаючи на коліна перед бісом. - Тільки не це, за ради Бога - пощадіть.

- Пощадити? І за ради якого Бога? Ви ж не вірили в нього, коли творили недобре, а зараз просите пробачити. Геть із плоту! - Макс відштовхнув від себе одного з них. Той упав у лаву, блискавично потягнувши за собою решту скнар.

Жахлива картина страждань потопаючих постала перед потойбічною істотою в усій своїй сутності. Люди тонули, захлинаючись у яскраво-жовтій рідині, що так боляче обпікала їм органи тіла. Секундою по тому Макс уже не хотів бачити такого видовища, і почав, було, жаліти про свій вчинок. Та було запізно. Їхні фізичні тіла розтанули, ніби масло, і по розпеченій поверхні поплили напівпрозорі душі. Течія підхопила померлих та, закрутивши у своїх коловоротах, швидко понесла у невідомому напрямку.

У відчаї Макс спробував зловити бодай одного з нещасних, але промахнувся.

- Ой, - сказав він сам до себе невинним тоном. - Доведеться наздоганяти.

Але за пів години мученики остаточно розтанули за лінією горизонту, а біс, сподіваючись, що все ще зможе знайти їх, став старанно гребти палицею. Однак єдина надія на успіх згасла після того як його примітивний засіб для розкис у киплячій лаві. Іще через пів години гаряча течія прибила  пліт до берега.

Макс повеселішав, відчувши під собою тверду землю. Іще ніколи його душа не відчувала подібного щастя. Після довготривалої мандрівки вогняною річкою в нього сильно засмагла шкіра, обпеклося волосся, і геть понівечився одяг. Та тепер усе минулося: пальці ніг знову торкнулися надійної опори, а груди вільно вдихнули вже не таке гаряче повітря.

Деякий час він стояв нерухомо, уважно роздивляючись навколишню місцевість. Поблизу нікого, а головне, нічого не було, окрім високих скель, що розходилися на невідому відстань від нього в усі три сторони. Єдиним виходом був виснажливий підйом у рогу.

Ліва рука схопила невеличкий кам’яний виступ, потім права торкнулася ледь помітної тріщини, і його тіло незграбно підтягнулося, міцно впершись ногами в щось тверде. Після цього важка процедура повторилася, пальці знову намацали ще один виступ. Хутко вхопившись за нього, ноги біса зробили відчайдушну спробу знайти нову опору на трохи вищій висоті. Не вийшло. Наступної миті біс незграбно повис на руках, переносячи всю вагу на спітнілі пальці.

У цей напружений момент Макс задумався над тим, щоб із ним могло статися, якби він зараз зірвався до низу. Напевно, течія вогняної річки підхопила б його й понесла за рештою померлих. А цього він і прагнув. Однак думка про чергову смерть відразу ж перекреслила все. На щастя, стомлені ноги знову знайшли первісний виступ, і все оминулося. Так він продовжив дертися нагору.

Минув деякий час. Макс уже майже подолав усю відстань до вершини. Та, як на зло, наприкінці шляху поверхня стала занадто рівною. Вирячкуваті очі біса не бачили жодної впадини, жодного виступу, жодної тріщини. І в цю хвилину його охопив справжній відчай. Прагнення залізти на гору, стати на неї ногами та випростатися на весь зріст дуже сильно в’їлося в його думках. Бажання було настільки сильним, що на мить він навіть забув про свою незручну позу. Єдине, що бачив Макс - вершина. Така довгоочікувана й, водночас, така недосяжна. Усього півтора метри, але... Залізти нагору здавалося вкрай неможливим завданням. Тому, знаходячись у великому відчаї, він відвернувся, заплющивши очі. Потім уявив як стоїть там і, коли поновив погляд, одразу ж здивувався від побаченого. Спрацювала нова внутрішня сила. Випадково телепортувавшись на самісіньку гору, Макс, не підозрюючи того, відкрив у собі здатність переміщуватися в просторі.

Пізніше його розум збагнув, що такі як він - істоти першого рівня, можуть подорожувати подібним чином лише один раз на двадцять чотири години. Але й цього виявилося більше ніж достатньо.

Макс дивився прямо, упевнено стоячи на двох ногах. А перед сірими очима розстилався, здавалося, нескінченний скелястий рельєф потойбічного світу. Похмурі гори продовжувалися ген-ген до самого обрію, вогняна річка, немов гадюка, звивалася внизу.

Зненацька його серце завмерло. Права нога провалилася під землю. Він присів, потім зробив зусилля, аби вибратися з пастки, але від цього по землі поповзли хаотичні тріщини, і з гучним тріском Макс упав до невідомої печери.

______________

автор: Г.Величко :)

Форма входу
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
- Друзі -






















Мой профиль на Freelancehunt.com

Синоптики прогнозують
погода у Корюківці

Телеманія

Наше дзеркало №1
Наше дзеркало №2
Наше дзеркало №3
Наше дзеркало №4

Наше дзеркало №5
Наше дзеркало №6

OФІЦІЙНА Web-СТОРІНКА КОРЮКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ МОЛОДІЖНОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
"АЛЬЯНС 3000" ©.