"Ідеальна" Україна
4 розділ:
"Коаліція Добра та Зла"
Тим часом Просвітлений перебував на своєму звичному місці у приймальній залі. Кожна пекельна істота, яка будь-коли потрапляла до нього, завжди відчувала дивний внутрішній страх перед обличчям пекельного лідера. Це нічим не можна було пояснити, усі просто боялися його, як особистості, бо так і мало бути. Але сьогодні до нього прийшов інший гість, і звичний перебіг речей змінився. Навпроти нього стояв величний архангел із білими, як сніг, крилами. У правій руці він тримав щит, а в лівій опущений до низу меч.
- Хто ти? І що привело тебе сюди? – Просвітлений почав говорити першим.
- На разі моє ім’я не має значення. Важлива лише суть. Чому я тут? Я - парламентер, - повільно, без жодних натяків на агресію в голосі, відповів співрозмовник. - Прибув із одним дуже важливим питанням, яке слід негайно вирішити.
- Уявлення не маю про що ти мені зараз розкажеш. Але, якщо досі не зрозумів, скажу прямо - це пекло. У прямому значенні того слова. У нас тут не вирішують питання, у нас за них відповідають. Але за свого правління мені ще ніколи не доводилось бачити ангелів, цікаво, тому я дозволю тобі продовжувати.
- Невже ти не помічав, що твої чорти геть виснажені? Та й печі розпаду вже не в змозі переробити таку кількість душ, яка є зараз.
- Ти прийшов сюди, аби давати мені поради, як треба правильно працювати із грішниками? – Просвітлений обурився не на жарт. Він скочив зі свого трону, а по його руці пройшов потужний електричний заряд. - Краще дай раду своїм святим! Чи може до вас, на небеса, уже ніхто й не потрапляє?
Архангел промовчав.
- Так ось воно, що… Значить за останній час Земний світ дійсно дуже змінився. І довго?
- Остання безгрішна душа, яка потрапила до раю, була зареєстрована тільки три роки тому, - відповів той.
- Світ котиться під три чорти. Але мені не потрібно аж стільки проблем. І що ж ти пропонуєш?
- Треба зійти на Землю, лише там можна дізнатися істинну відповідь. Та є одне „але”. Згідно правил, аби не порушувати рівновагу між Добром і Злом, мусимо послати представників із обох сторін.
- Байдуже, - Просвітлений відмахнувся. - Рівновага вже порушена.
- Правила - це правила. Ви повинні відрядити на Землю двох представників.
Наступної миті їхню розмову різко обірвали. Широко відкривши вхідні двері, до приймальної зали зайшов біс першого рівня з полонений Шустріком.
- Ви тільки-но подивіться, хто до нас прийшов! – здивовано мовив Просвітлений, зводячи руки до неба. - Невже це сам… Сам Шустрік? Так - це він. Знадобилося шість років, щоб упіймати тебе… І ось ти тут. Максе, розкажи мені, як тобі це вдалося?
- Це не я, Ваша темність, - схиляючись у поклоні, відповів він. - Мерці схопили його, але подорожуючи печерою вогняних равликів, цілими зосталися тільки ми.
- Триклята печера! Знову чую її назву. І коли вже ці створіння повиздихають? Та зараз головне інше... Вибач мені, парламентере, але я повинен ін. ним щось зробити. Ану, підвиди його ближче.
- Слухаюся.
- Так, так, так… Переді мною стоїть славнозвісний воїн-одинак, - коментував Просвітлений. - Скажи мені, що в тобі такого особливого? Чим ти перемагаєш мої війська?
- Я не зобов’язаний відповідати! - із цими словами Шустрік розірвав мотузку, що обмежувала його руки, і забрав назад у Макса свою шпагу.
Усі його наступні кроки відбувалося напрочуд швидко. Він направив вістря своєї зброї в сторону Просвітленого, стрибнув.
- Ого, твої рухи вражають, - погодився суперник. – Але цього замало.
На очах архангела і Макса, Шустрік сковзнув до опонента, і, здавалося, майже проколов його, проте в останній момент володар зробив своє тіло напівпрозорим, немов у примари, і удар пройшов наскрізь. Шустрік схаменувся. Його політ закінчився за спиною ворога.
- Занадто неповороткий.
- Ах ти…
Воїн-одинак знову кинувся до битви. На цей раз він прорахував усе: маленький крок уперед, потім стрімка атака, відступ назад і знову атака. Вимальовувалася картина, ніби Просвітлений був приреченим на поразку. І, коли, шпага Шустріка торкнулася його тіла, динаміка бою несподівано спинилася. Секунди зо три обоє важко дихали. рука володаря схопила срібну сталь, міцно стиснувши пальцями. З долоні, так само як і із щойно утвореної рани, пішла кров.
- Тобі не здолати мене, - мовив Просвітлений, змагаючись із Шустріком тепер уже в силовій дуелі. - Ти слабкий, - він ще дужче взявся за гостре лезо та що було духу відштовхнув його від себе.
Шустрік зробив три кроки назад.
- Дурень, - продовжував він, - моє терпіння скінчилось! Я хотів погратися з тобою, але зараз мені доведеться покарати тебе!
- Говори, говори. Я однаково переможу.
Архангел затамував подих. Срібна шпага розрізала пекельне повітря, прямуючи в серце ворога. Просвітлений кинувся на Шустріка, здіймаючи руки й промовляючи серйозне прокляття. Потім відбулося щось дивне, від чого в парламентера зненацька стрепенулися білосніжні крила.
Воїн-одинак знову зупинився, а разом із ним завмер і Просвітлений. Ніхто з не хотів не хотів битися, бо всі були дуже приголомшені тим, що поміж побоїщем істот високого рівня, став, якийсь, жалюгідний біс першого рівня. За все існування західного пекла такого відчайдушного вчинку ще ніхто не робив, а тим паче мало розвинуті створіння. Тому битва відійшла на інший план, і здивовані погляди зосередилися на Максу.
- Тобі, що життя набридло? - гнівним тоном запитав Просвітлений. - Відійди геть!
- Ні, - заперечив Макс, імпульсивно розмахуючи руками. - Годі насилля. Чи Вам мало грішників. Ви - представники західного пекла.
- Яке тобі до цього діло? - заперечив володар.
- Насилля породжує тільки насилля. Убивши Шустріка, проблема із зазіханням на Ваш трон не закінчиться.
- Я не можу програти!
- Ви занадто впевнені в собі. Думаєте, що ідеал усієї злості зосереджений саме у Вас?
- Мені з ним не має про що говорити!
- Проте, - заговорив Шустрік, - мені є… Раніше я хотів помститися тобі… Але зараз, коли ми вже розмовляємо про це, я хотів би… Хоті в би попросити тебе відправити мене на Землю. Моя мрія - знову бути серед людей. Натомість, обіцяю більше не знищувати мерців.
Усі троє поглянули на Просвітленого. Ніхто з них і гадки не мав, що все так обернеться. І останнє слово лишалося тільки за ним.
- Я готовий піти на це. І так, я відішлю тебе не Землю, подалі від цього місця. Але... Назад дороги вже не буде. А, померши там, твоя душа автоматично піде на розпад.
- Значить угода з дияволом. Я згоден, - сказавши це, він простягнув руку Просвітленому. Той міцно потиснув її й повернувся обличчям до архангела.
- Ось бачиш, уже є один.
- Та для врівноваження сил на Землі потрібен іще один, - наголосив парламентар.
- Тоді я відправлю Макса. Він пройшов крізь печеру вогняних равликів і залишився неушкодженим, а це заслуговує неабиякої похвали. Хоча, у нього лише перший рівень. Це так примітивно...
- Домовилися, - сказав архангел. - Наші представники зустрінуться з Вами в столиці України. Разом, думаю, Ви знайдете корінь проблеми. Бажаю успіху. Нехай наш тимчасовий союз принесе користь для двох сторін, - парламентер кивнув головою й повільно покинув залу Просвітленого.
______________