Новини району  | Останні оновлення | Знай наших | Анонс газети "Маяк"
Додай нас у друзі vk.com
 Група "гість"Вітаю Вас Бажаний госте | RSS
Головна | Мій профіль | Вихід
| Реєстрація | Вхід

- Меню -

Головна сторінка

Останні ОНОВЛЕННЯ

Новини нашого району

Корюківська Козача Січ

ОГОЛОШЕННЯ

Гучномовець

Квіти +

Знай наших

Каталог файлів

Каталог матеріалів

Форум

Фотоальбом

Влада

МВС повідомляє

Служба Безпеки України

Слово для віруючих

Такого ви ще не бачили

Смаколики

Корюківщина. Вибір...

Гостьова книга

Ваша думка...



Статистика

онлайн усього 1
відвідувачів 1
користувач: 0



Посміємося?



Синиччина сімейка

Ми з Олексієм Корнійовичем Турчиним товаришуємо вже кілька років. Час від часу заношу йому деякі газети почитати , просвітянські журнали та книжки. Спілкуємося, обговорюємо різні публікації, вчинки політиків. А оце якось дзвонить та й каже:

– Андрію, ти якщо найближчим часом приїдеш, а мене випадково вдома не буде, то в поштову скриньку нічого не клади, а краще під сінешніми дверима залиш, бо в мене там "постояльці ” завелись... А взагалі – то приїзди й сам побачиш.

– Раз так, то ввечері чекайте в гості, – кажу я в слухавку, заінтригований.

В літню пору сонечко ховається пізно, то ж до свого знайомого я завітав ще завидно.

– І що їх сюди так привабило? – тихенько підходить до саморобної дерев’яної скриньки й обережненько відхиляє гумовий "дашок”. – От глянь, які ці синички трудяги – за три дні вже й гніздечко звили, хоча перед цим я кілька разів викидав наношений ними "будматеріал”, бо, думаю, не зможуть тут спокійно жити – весь час же поряд снувати будемо туди–сюди , лякати. Та й поштарка ж постійно турбуватиме.

– Ну, якщо самі собі таке житло обрали, то мабуть не з лякливих, – відказую.

– А – а – а... – махає рукою Корнійович – Буде, що буде! Поживемо – побачимо! Поспостерігаємо. А поштарку проситиму, щоб кореспонденцію в іншому місці залишала.

Всього кілька днів промайнуло, як ми знову зустрілися, а мій знайомий аж брови здіймає, так йому кортить новиною поділитися:

– І як їй, такій маленькій, стільки яєць нанести вдалося? Оце так плодюча попалась! А може їй ще яка допомагала? Ну невже сама?!

– От де доведеться Вам старі навички згадати, бо Ви ж у нас тепер "головний наглядового пункту”, –піджартовую собі, натякаючи йому на проходження в молоді роки армійської служби у «ВДВ». – Наступного разу точно буде що розповісти.

І наче "накаркав”, бо наступна зустріч з приводу деяких причин затяглася на кілька тижнів. Та коли знову побачились зі своїм приятелем, то почув надзвичайно захоплюючу оповідку-мелодраму – вигадані сценарії телесеріалів просто відпочивають!

– Ти знаєш, вивелися всі одинадцятеро пташенят! І такі ж ненажери – мамка днями без передиху їм комашок і хробачків носила. Але безпечна заклопотаність її й згубила. Кішка моя, хижацька душа, запримітила, мабуть, її часте "шастання” туди–сюди, підстерегла й "цопнула” птаху-бідолаху... 3аразюка така!- аж  кулаком трусонув. - Ох і лаяв я її! Побити хотів, та не наздогнав – так шкробнула, що кілька днів на очі не з’являлась. І знаєш, впродовж цього часу ну не помічаю, щоб хтось до пташенят прилітав і все! Осиротіли...

– Так у них же ж начебто й татко повинен бути...- бурмочу й собі .

– Не знаю, не запримітив я цього чомусь з самого початку. Та слухай далі.

"Що ж його робити?” – думаю. Ну жалько ж... І вирішив я сам їх годувати! Оце впіймаю мушку, кришку відхиляю, а вони вже голівки попідіймали, жовті ротики повідкривали : хлоп – і зникла комашка! А той самий ротик знову вже відкритий. Впіймав ще декілька: Хлоп! Хлоп! – і ті поковтали за милу душу! Отак з новим „хазяйством” до вечора й протішився. Але … Один Господь Бог знає, що стало причиною — чи неправильний „раціон”, чи нестача їжі, чи холоднеча нічної та вранішньої пори, але наступного ранку виявив я двох неживих пташенят… Засумував, по-правді сказати. Отак, думав, сидячи на лавці, що всі й погинуть за кілька днів. Аж глядь — то одна синичка гульк — і в скриньку з ”гостинцем” у дзьобику, то друга гульк — і знов у скриньку. Чую ”цвір-цвір” третя, „тінь-тінь” четверта... Мо’ з десяток їх назбиралося! І хто їх наззивав? Ну, наче домовилися між собою. І ото як конвеєр якийсь – одна за одною, одна за одною. „Е – е – е, малеча, тепер ви не пропадете ! ” – промовив я ствердно більше для самого себе, ніж до них і, заспокоївшись, пішов у своїх справах. – Як бачиш, не помилився — заглядаємо вдвох до "синиччиного будиночка" — он які вже виросли, оперились так, що скоро вже й від їхніх дорослих покровителів не відрізниш. Молодці пташки – справжня дружня сімейка! От що значить Матінка–Природа : в кожну живу істоту душу вклала...

– Та – а – ак... – погоджуюсь, ствердно хитаючи головою, – людям би в них ще повчитися...

– І не кажи; он що витворяють у Раді . А особливо оце знову, перед виборами! Тьху... А народ, як оті необігріті й ненагодовані пташенята... А ну їх , тих політиків ... Краще б до Природи вернулись. До Бога... А пташенята вже скоро вилетять і будуть десь тут поблизу мешкати — фруктові дерева оберігати. Он скільки плодів нав’язалося, хоч і морозило їх, і градом било... Нехай тепер визбирують всяку погань – мені червиві яблука не подобаються , хоч дехто й стверджує , що то ознака екологічно чистої продукції...

– Згоден з Вами , Корнійовичу,- відказую на прощання, – попсоване й те, що підгнило нікому не сподобається. І вже скоро настане той час , коли треба буде «вибраковувати»!

                                                                                                                            Андрій Навродський.


Фото до статті у Фотоальбомі під назвою "Синички"

Форма входу
Календар
«  Вересень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
- Друзі -






















Мой профиль на Freelancehunt.com

Синоптики прогнозують
погода у Корюківці

Телеманія

Наше дзеркало №1
Наше дзеркало №2
Наше дзеркало №3
Наше дзеркало №4

Наше дзеркало №5
Наше дзеркало №6

OФІЦІЙНА Web-СТОРІНКА КОРЮКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ МОЛОДІЖНОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
"АЛЬЯНС 3000" ©.