Новини району  | Останні оновлення | Знай наших | Анонс газети "Маяк"
Додай нас у друзі vk.com
 Група "гість"Вітаю Вас Бажаний госте | RSS
Головна | Мій профіль | Вихід
| Реєстрація | Вхід

- Меню -

Головна сторінка

Останні ОНОВЛЕННЯ

Новини нашого району

Корюківська Козача Січ

ОГОЛОШЕННЯ

Гучномовець

Квіти +

Знай наших

Каталог файлів

Каталог матеріалів

Форум

Фотоальбом

Влада

МВС повідомляє

Служба Безпеки України

Слово для віруючих

Такого ви ще не бачили

Смаколики

Корюківщина. Вибір...

Гостьова книга

Ваша думка...



Статистика

онлайн усього 1
відвідувачів 1
користувач: 0



Посміємося?



Кожна рослинка — це живий організм, який має свої вимоги до світла, температури та вологості. Тому, перш ніж вибрати те чи інше насіннячко або ж посадковий матеріал, треба продумати, в яких умовах все те буде розвиватися.                     

                          

Квітникарям

 

 

Як вдало придбати рослини?

                           

Пам’ятайте : на листках здорових рослин немає жодних плям чи нерівностей. Не купуйте рослини з прив’ялими, нерівномірно розташованими чи пошкодженими листками. Обов’язково перевірте стебло. М’яке стебло, а також коричневі чи чорні плями на ньому свідчать про ураження рослини гниллю чи грибком. Якщо ви купуєте рослину, яка цвіте, то бутонів має бути більше, ніж квітів, що розпустилися. На глиняному горщику не повинно бути зеленого чи білого нальоту.

 

  Хочете щось вирощувати на балконі ?

На сонячному боці кучеряві рослини добре садити так, щоб вони затінювали вікна. Якщо ж світла і сонця мало, рослини садять у настінні ящики чи горщики, а в ящиках уздовж балкона вирощують невисокі рослини, які гарно і пишно квітнуть. На балконі добре вирощувати однолітки: красолю, годецію, лобелію та інші рослини. Вони швидко і пишно розвиваються.  Але для того, щоб вони зацвіли раніше, в балконні ящики висаджують уже готову розсаду. Її можна виростити самим у кімнаті чи купити в квітковому магазині. В’юнкі рослини чи ліани (серед них є як багаторічні, так і однорічні види) ростуть швидко і можуть утворити гарний суцільний зелений килим. Їх можна розправляти по різних опорах, гратах, надаючи потрібної форми. Якщо ж у вас немає ні насіння, ні розсади і взагалі бракує часу щось вирощувати, можете винести на балкон звичайні кімнатні рослини в горщиках, їх можна вкопати в балконні ящики із землею чи торфом-- це вбереже корені від перегрівання і пересушування. На тінистих балконах найкраще будуть розвиватися рослини, які люблять тінь, — аспідистра, самшит, мирт, плющ, сансев’єра, а на освітлених — лавр, аспарагус, кактуси, агава й алое. Дуже гарний вигляд на балконах мають герань (пеларгонія) і фуксія. Вони квітнуть усе літо, невибагливі, не бояться вітрів, їх дуже легко розмножувати.

!   Щодо гладіолусів та жоржин на балконі. Як правило, такі рослини погано розвиваються в тісних балконних ящиках-- їм не вистачає землі, поживних речовин, вони виростають надто високими і не дуже рясно цвітуть.

Навесні під час обрізання і пересаджування можна нарізати живці, вкоренити їх в ящичках чи горщиках із піском, а наприкінці травня висадити молоді рослини в балконні ящики. Восени чудовою окрасою балкона стануть низькорослі айстри — вони не бояться холодів і цвітуть довше за інші рослини. До речі, квіти на балконі можна мати вже на початку весни. Для цього заздалегідь, ще восени, висаджують у горщики цибулини тюльпанів і нарцисів. Крім того, ще влітку в міні-парнику сіють дворічні рослини — братки, маргаритки, немезію. Вони зацвітають наступного року, і якщо навесні висадити розсаду в ящики, то вона зацвіте вже у травні. А чи сіяли Ви у кімнаті для розсади насіння айстр, пахучого тютюну, чорнобривців, красолі та інших однорічних квітів?

Вже зараз насіння цих рослин можна висівати безпосередньо у ґрунт. Насіння айстр обов'язково продезинфікуйте перед посівом у розчині марганцевокислого калію. Не висаджуйте їх на ґрунтах, багатих на перегній, особливо по свіжому коров'яку. Найкращі попередники цих рослин — нагідки та чорнобривці. Грунт навколо багаторічних квітів і декоративних кущів замульчуйте перегноєм, торфом або компостом. На збіднілих ґрунтах кількість добрив збільшіть удвічі.

Багато роботи і в саду та на городі. Але… давайте  все по черзі…

 

 

Щоб добре росло і рясно родило

    

        

Навіщо придумали розсаду ?

Сонце  світить по-весняному, однак ще бувають приморозки. Як же нам одержати овочі, які конче потрібні? Ось тут городники й вдаються до розсадного способу вирощування овочевих культур. Перших 20—30 днів вегетації рослин проходять у так званому закритому ґрунті — теплиці, парнику, на підвіконні. На грядку висаджуємо не паросток, а вже сформовану рослину. Такий спосіб дає змогу додатково «виманити» у природи трохи сонячної енергії, а відтак одержати раніше й значно більший порівняно з безрозсадним способом урожай. Розсада, висаджена на грядку, повинна  мати велику листкову поверхню,  бо їй одразу ж треба буде інтенсивно засвоювати сонячну енергію. Вона також повинна  мати гарну кореневу систему, за допомогою якої у майбутньому буде добре всотувати весняну вологу ґрунту.

Розсаду помідорів висаджують у відкритий грунт, коли минає загроза весняних приморозків. Якщо все-таки приморозки очікуються, за дві-три години до заходу сонця ділянку, на якій посаджена розсада, потрібно полити й налагодити димування до сходу сонця. На невеликих грядках рослини прикривають ковпачками зі щільного паперу, толю, прозорих плівок та інших матеріалів.

РАННІ сорти томатів, що мають невеликі розміри куща, а також штамбові, висаджують через 30-35 см1 кв. м), пізньостиглі, з великими розлогими кущами, —  через 40-50 см (три-чотири рослини на 1 кв. м). Розміщають стрічками з відстанню в рядку 80 см, між рядами — 40 см. При вирощуванні томатів із пасинкуванням їх розташовують у рядку через 20-25 см, тобто кількість рослин на 1 кв. м (5-6 шт. на збільшується до 8-9.

Для посадки роблять борозни або лунки. Борозни поливають напуском, лунки — вручну по 0,8-1 л води в кожну. Розсаду обережно вибирають із парника в ящики або кошики і переносять до місця посадки. Висаджують її трохи глибше, ніж вона росла в парнику. Горщечкову розсаду заглиблюють так, щоб краї горщиків були на 2-3 см нижче від рівня грунту. Корені ретельно обжимають землею, не згинаючи, так, щоб їхні кінці були спрямовані вниз, до дна лунки. Якщо розсада помідорів встигла перерости — це не страшно. Висаджуйте її похило, не боячись засипати грунтом частину стебла з листям. Через 10-12 днів на ньому утворяться придаткові корені, які збільшать загальний обсяг кореневої системи. Але висаджують таку розсаду не в лунку, а в борозну і завглибшки не більш як 10 см. Пам’ятайте, що заглиблення кореневої мички розсади на понад 12 см приводить до того, що корінню бракуватиме повітря й тепла, тому воно може хворіти й відмирати, а разом із ним страждає й уся рослина.  Якщо наступний за посадкою день видається сонячним і спекотним, рослини притінюють. Коли почнуть зав’язуватися плоди, рослини корисно підживити сульфатом калію. На неудобреній ділянці в посадкові борозни або лунки вносять добрива з розрахунку літрова банка суміші, яку готують із компостної землі або перегною (одне відро) та нітрофоски (50 г). Мінеральні добрива можна замінити деревним попелом (1,5 склянки). Скоростиглі низькорослі сорти висаджують з міжряддями 60-70 см, а в рядку — 25-30 см. Високорослі сорти висаджують рідше: 70 на 50 см і 70 на 70 см. Але перед їхнім висаджуванням встановлюють кілки для підв’язування рослин. Кілки заглиблюють у грунт на 40-50 см-- тільки в цьому разі вони у майбутньому будуть для рослин надійною опорою. Висаджувати розсаду краще похмурої днини, якщо ж день сонячнийввечері.

Вирощуючи ранні помідори, враховуйте ту обставину, що в прохолодну весняну погоду не можна проводити рясні ранні поливи, тому що вода знижує температуру грунту та приземного шару повітря на 1-4 градуси, через що погіршується зав’язування плодів, підсилюється опадання квіток і зав’язей, що, у свою чергу, знижує урожай.

При вирощуванні помідорів у парнику грунт поливають рідко, але рясно, намагаючись не змочувати листя. Важливим прийомом є підсипання до кореневої системи грунтової суміші, що складається з двох частин дернової землі й однієї частини торфу або перегною. Це роблять 2-3 рази за сезон залежно від оголеності коренів.


 

На городі

 Вже можна висівати салат, шпинат, кріп, редиску, моркву, пастернак, петрушку. Всі ці рослини холодостійкі, їхнє насіння здатне проростати при температурі +1… +3°С, а сходи витримують приморозки -3… -6°С.

Перед посівом для прискорення проростання насіння всіх цих культур потримайте насінини у вологому клаптику тканини. Коли «проклюнуться» перші з них, злегка підсушіть насіння і висівайте у помірно зволожений ґрунт.

Після посіву ґрунт злегка прикатайте або утрамбуйте тильним боком сапи. Потім замульчуйте — присипте шаром перегною або торфу у 2 см. Мульча сприяє дружним сходам і не дає змоги утворюватися ґрунтовій кірці, через яку звичайно не здатні пробитися паростки.  Як тільки на глибині 5 см ґрунт прогрівається до  +8°С, висаджуйте цибулю сіянку і буряк. Щоб зменшити утворення стрілок і вберегти цибулю від несправжньої борошнистої роси, прогрійте цибулинки протягом 8—12 годин за температури  +40°С, а потім 8–10 днів за температури  +30… +35°С.

  

 І  чорнушка  і сіянка

 

Цибуля не просто корисний продукт, але й помічні ліки від багатьох хвороб.

Щоденно ми додаємо цибулю майже в усі страви на нашому столі, навіть не

задумуючись, яку скарбницю вітамінів, мінералів і мікроелементів містять як

корінні цибулини, так і їх зелені пагони. Цибуля благотворно впливає на

роботу печінки, щитоподібної залози, серцево-судинної системи, вона поліпшує

імунітет і лікує простудні захворювання. Щоби вдосталь запастися вітамінами і мінералами, лікарі радять кожній людині з'їдати мінімум 7-8 кг цибулі за рік. Але чи вистачає вашого врожаю на всю сім'ю? Якщо ні, можливо, "винен" у тому поганий посадковий матеріал. Спробуйте виростити його самі - це надійніше і дешевше. Тим паче що отримати власну чорнушку доволі просто.

Щоб мати насіння від того сорту цибулі, який вам подобається, треба в лютому

обрізати верхівки цибулин на третину, вибраковуючи ті, у яких багато стрілок.

Далі цибулини треба на добу замочити в попільно-марганцевому розчині (на 1 л

гарячої води по 0,5 склянки попелу і середньо-рожевого розчину марганцівки) і

висадити в стаканчики так, щоб верхівки цибулин залишились над грунтом.

Висаджувати цибулини у відкритий грунт треба в квітні, причому заглиблювати вже цілком. Лунки слід попередньо полити попільно-марганцевим розчином, додавши в нього 1-2 ст. ложки гасу (чи скипидару) на 10 л рідини. Цибулини різних сортів треба садити якомога далі одна від одної (у різних кутках городу), щоб вони не перезапилювались.  Через 10-15 днів після висадження підживіть насінники аміачною і калійною селітрою (по 10-15 г на кв. м). А у процесі вегетації - кілька разів органікою. Коли насіння злегка почорніє, кожне суцвіття треба обв'язати марлею. Зрізати зонтики з частиною стрілки завдовжки 25-30 см слід тоді, коли суцвіття повністю почорніють. Щоб висохли, їх слід підвісити, можна у сараї чи на горищі. Восени, щоб звільнити насіння від лузги і по можливості провіяти, треба перетерти його дерев'яним товкачиком у друшляку. Потім - висипати у велику ємність із водою. Те, що спливло, слід зняти шумівкою разом із лушпинням і викинути. Так повторити тричі. Зрештою на дні залишиться повноваге, дозріле насіння з практично стопроцентною схожістю. Його потрібно просушити і зберігати в паперових пакетах. Таким чином із одного насінника можна отримати до 15 г насіння.

Деякі сорти цибулі (Ексибішен, Оппорто, Пінгвін, Ветразь, Стригуновська,

Халцедон, Глобо) підходять для того, щоб із чорнушки одразу отримувати

цибулю-ріпку. Можна посіяти в кінці лютого насіння на розсаду, а потім

розсаду висадити у відкритий грунт. А можна насіння висівати одразу в

відкритий грунт у кінці квітня, тільки-но прогріється грунт.  Попередньо насіння слід замочити на 2-3 доби в теплій воді, міняючи її 2-3 рази. Висівати треба на глибину 1,5-2 см. Після сівби грунт на грядці слід ущільнити і до появи сходів накрити поліетиленовою плівкою. Через 2 тижні належить підживити рослини настоєм коров'яку (1:8), а ще через місяць - попільним розчином і знову коров'яком. Грядку під цибулю-сіянку готують із весни: вносять фосфорні і калійні добрива (по 30 г на кв. м). Розрівнявши грунт, треба зробити смуги (це легко зробити дошкою завширшки 10-15 см, втискуючи її в землю) на відстані 20-25 см одну від одної. Їх потім дуже зручно полоти.

Насіння чорнушки можна підготувати до садіння кількома способами:

- замочити на дві доби в розчині марганцівки (5 г на 1 л води), промити і,

загорнувши у вологу полотнинку, покласти в тепле місце для пророщування. Не давати тканині пересихати. Висівати через 3-4 дні, коли частина насіння

проклюнеться;  

- за 15-20 днів до сівби обробити чорнушку в марганцівці (5 г на 1 л води),

витримати 2-3 дні у вологій полотнинці, а потім покласти в поліетиленовий

пакет і залишити в холодильнику для проростання на 10-15 днів;

- найшвидший спосіб - опустити полотнинку з насінням на 2 секунди в окріп, а

потім - у холодну воду. Повторити цю процедуру ще раз.

Висівають чорнушку рано, щойно відтане грунт. Це забезпечує появу більш

ранніх і дружних сходів, що ліпше використовують зимові запаси вологи в

грунті на довгий день. У результаті формується необхідна кількість листків,

що дає змогу згодом мати добре достиглу цибулину сіянки. Але сівба у зовсім

холодний грунт сприятиме збільшенню стрілкування, що небажано. Сіють на всю ширину втиснутих смуг (2-3 г на смугу завдовжки 80 см). Після сівби слід

засипати насіння торфом чи грунтом шаром 1,5-2 см, полити і накрити плівкою

до появи сходів. Підживлювати треба так: 0,5 сірникової коробки сечовини і

0,5 л свіжого курячого посліду на 10 л води. Можна посипати грунт на грядці

сумішшю 0,5 сірникової коробки сечовини і 1 склянки попелу. На початку після появи сходів рослини цибулі ростуть дуже повільно й особливо вимогливі до умов вирощування. Грунт повинен підтримуватися в пухкому й вологому (але не перезволоженому) стані. За сухої погоди обов'язкові рясні поливи - 10 л води на 1 кв. м. З липня поливи припиняють. Збирають цибулю сонячного дня, коли пагони підсохнуть. Сушать звичайно на горищі чи в сараї. Восени готову сіянку розбирають на фракції: до 1 см в діаметрі (висівається під зиму на вибірку і ріпку); 1-1,5 см (сіянка на весну); 3-4 см (вибірка на зелень, під зиму). Сіянку на весну зберігають у капронових сітках у приміщенні з температурою 15-22 градуси. Її перебирають двічі - в січні-лютому і перед садінням. Цибуля зберігається дуже добре і дає мінімум відходів.
У саду

 

 Ріжте гілку, а не стовбур .

Плодові дерева обрізують в основному  навесні до початку сокоруху. В цей час значне зниження температури, яке б могло негативно вплинути на дерева, спостерігається дуже рідко. Наприкінці травня — на початку червня прищипують пагони, вирізують конкурентні гілки, регулюють силу росту основних. Літні операції дають виграш у часі і значно полегшують наступне ранньовесняне обрізування.Якщо при обрізуванні використовувати садовий ніж, то його лезо треба розмістити приблизно на 2 мм вище основи бруньки, на яку робиться зріз, з протилежного боку гілки. Кут між віссю гілки і площиною леза повинен бути приблизно 45°. Зріз роблять швидким рухом ножа на себе, підтримуючи гілку іншою рукою нижче місця зрізу. Такі зрізи роблять лише при формуванні — 1–3-річних дерев. При вкорочуванні гілок на деревах старшого віку краще користуватися секатором. Щоб не допустити рваних, жованих, розщеплених ран, товсті гілки краще вирізувати пилкою, а не секатором. Для швидкого заростання ран зріз треба робити на кільцевий наплив в основі гілки. Невелику гілку відпилюють, підтримуючи рукою, щоб не відламалась, важку — частинами. Перший запил роблять знизу, на відстані 20—30 см від основи гілки, другий — зверху, на 3—5 см від основи. Не можна робити зріз паралельно до стовбура, інакше утвориться велика рана, яка важко заростає. Робити зріз перпендикулярно гілці також не можна. Рана при цьому буде менша, але в нижній частині гілки залишиться пеньок, а це небажано.

Рани, завдані гострим інструментом, які не мають задирів і великих пошерхлостей, загладжувати не треба. Ті ж рани, які зроблені пилкою, особливо не дуже гострою, слід очистити від тирси, зняти задири кори і деревини, але не закругляти їхні краї. Замащувати зрізи треба одразу  після обрізування  або ж  не пізніше як через 24 години.

 


Тепер саме час переходити до захисту рослин. Не варто одразу хапатися за пестициди, бо багато що можна зробити і без них. Прибирайте зимові гнізда шкідників. Муміфіковані плоди, що висять на гіллі, — джерело інфекції, тому знищуйте їх. Ретельно зчистіть зі штамбів і скелетних гілок старих дерев відшаровану мертву кору з міріадами комах, їхніми яйцями, спорами патогенних грибів, зберіть усе це у велику купу і спаліть. Лише потім можна починати білити дерева.           Білі «панчішки»: не лише краса, а й захист

     Білять сад не тільки для краси, надягаючи на штамби білі «панчішки» заввишки 50 сантиметрів. Таке біління нічого, окрім морального задоволення, не приносить. Заправляють обприскувач розчином вапна, як для бордоської рідини — 200 грамів на відро, але неодмінно додають до цієї рідини десяту частину мідного купоросу — 20 грамів. І білять якомога ретельніше, «з ніг до голови», стараючись не залишати огріхів, а якщо немає снігу, то забілюють і пристовбурні кола. До весни стовбури і гілля помітно темніють і в сонячні дні швидко і сильно нагріваються, а тільки-но сонечко ховається за хмарку, — мороз тут як тут. Ось вам і опіки, і морозобоїни. Тому наше завдання — максимально освітлити рослини. Тому і мідного купоросу додають так мало: іони міді свою роль відіграють, а білило залишиться досить світлим, адже сама бордоська рідина темнувата для такої мети.      Біління не тільки захищає дерева від пошкоджень зимовим сонцем і морозами. Освітлене дерево менше нагрівається, пізніше починає вегетувати, пізніше квітне, а тому його значно менше ушкоджують весняні заморозки, і, відповідно, воно дає щедрий урожай. За що ми і боремося.      Якщо у вас немає можливості побілити садок обприскувачем, зробіть це звичайною щіткою, але якомога ретельніше і «детальніше», освітлюючи не тільки штамби і скелетні гілки, а й усе, до чого зможете дотягнутися.      Щоб не білити землю і не підвищувати її карбонатність, пристовбурні кола краще не білити, а замульчувати. Тирса підкислить грунт і покращить його структуру, затримає прогрівання основи дерев, що, знову ж таки, затримає початок вегетації і відсуне цвітіння на більш пізній термін. Окрім того, значно пізніше вийде з кокона вишнева муха, лялечки якої зимують у грунті, і, відповідно, завдасть менше шкоди. Її друге покоління теж виросте запізно, тому кількість шкідників у вашому садочку з року в рік зменшуватиметься навіть без застосування хімічних препаратів.

      Втім і мульчувати слід з розумом, інакше можна замість користі завдати шкоди. Під тирсою також дуже непогано почувають себе миші, які можуть, як і під снігом, «закільцювати» молоді деревця. Щоб такого не трапилося, матеріал для мульчування повинен розташовуватися не ближче ніж за 5—10 см від штамба дерева.

                     

  

 

Якщо ж хтось із вас може поділитися добрими й корисними порадами або ж цікавими й привабливими світлинами (фото) ---   

ДОЛУЧАЙТЕСЯ !!!

 

Форма входу
Календар
«  Липень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
- Друзі -






















Мой профиль на Freelancehunt.com

Синоптики прогнозують
погода у Корюківці

Телеманія

Наше дзеркало №1
Наше дзеркало №2
Наше дзеркало №3
Наше дзеркало №4

Наше дзеркало №5
Наше дзеркало №6

OФІЦІЙНА Web-СТОРІНКА КОРЮКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ МОЛОДІЖНОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
"АЛЬЯНС 3000" ©.