КУЗЯ - SURPRISE
Травневого дня подружжя Литвинів за Жуклею пасло корів. У помічники
взяли свою вівчарку Мартіну. Несподівано Мартіна відбігла і завмерла.
" Когось помітила? – " подумав господар. За кілька хвилин побачив, як поза коровами прокрадалася лисиця. «Охоронниця» кинулася за нею і руду хитрулю неначе вітром здуло. Мартіна ще трохи пробігла, а потім раптово завмерла біля "вузлика”, який заворушився… Коли ж подружжя Литвинів підійшло, то побачило маленьке оленятко. Звіреня було мокреньке – мабуть щойно народилося. Радісними поверталися до села . "Молоко вдома є , випоїмо – виростимо тваринку , та й для проживання місце знайдеться”, - сказав Михайло Миколайович. "Справді, хай живе у нас оленятко. Не залишати ж його у полі”, - відповіла Любов Олександрівна, його дружина.
Минуло місяців зо два. Ніби на очах підростало оленя. У родині частенько заходили розмови про Кузю, якого так нарекли. Було у плямках, ріжки маленькі. Онуки Андрійко, Микитка та Максимко, коли приїздили до діда і баби, від привабливої потішної тваринки не відходили. Розмовляли з нею по своєму, бавилися. Кузя у дворі Литвинів став "своїм ”. 3 Мартіною подружився. Якщо господарі подавали сніданок, обід, їли з однієї миски одночасно, завжди мирили. У Литвинів є корова і кінь, які теж з повагою ставляться до потішного звірка. Стосовно страв, то Кузя споживає різноманітні. Не відмовляється від зерна, сирих картоплі і буряків. А ще - з нього у майбутньому може вирости хороший любитель "тихого полювання”. І знаєте, чому? Бо білі гриби, сироїжки, підберезовики та підосичники вживає у … сирому вигляді. Подружжя не раз пригощало ними, повертаючись з лісу.
Кузя рухливий, на одному місці не сидить. Навіть робив спроби "помандрувати у краї ближні”
- Одного разу , - розповіли господарі, - перестрибнув парканчик і пішов гуляти вулицею. Правда, далеко не зайшов. Помітила сусідка й одразу ж прибігла до нас: "Вийдіть, подивіться - ваш потішний звірок вулицею ходить”. Побігли ми заганяти, а Кузя не хоче повертатися. Силою не стали примушувати: гуляє – то й нехай! А коли нагулявся, сам до двору повернувся. Радістю світилися його очі: побував на волі…
