Хочете посмакувати яблучком узимку ?

ЛЕЖКІСТЬ плодів безпосередньо залежить від того, наскільки акуратно їх збирали. Яблука, що закладаються на тривале зберігання, не повинні мати механічних пошкоджень. Певно, що падалиця довго не лежатиме. Більше того: збирати з дерев уручну плоди треба дуже обережно. Щоб не пошкодити маслянистий восковий наліт, знімати їх треба в рукавичках. Якщо дерева високі і до яблук так просто не дістатись, використовуйте спеціальні пристосування — плодозбірні сумки, а якщо таких немає — пластмасові відра, вистелені мішковиною.  Строк зберігання залежить і від розміру яблука. Найліпше лежать яблука середнього розміру, бо маленькі швидко в’януть, а великі швидко достигають і виділяють етилен, що сприяє дозріванню всіх плодів, які зберігаються поряд. Значить, яблука слід посортувати за розмірами і в першу чергу споживати дрібні й надто великі.  Найпоширеніша тара для зберігання — дерев’яні ящики. Закладати плоди треба плодоніжками вниз, окремо один від одного. Ізолювати плоди, щоб вони не торкались, можна , загорнувши кожний у звичайні паперові серветки чи проклавши листям дуба, осики, клена, сфагнумом (мох із білуватим забарвленням, із якого утворюється торф), деревною стружкою (з листяних порід), соняшниковим лушпинням, гречаною лузгою. За таких умов якщо якийсь плід загниється, інші будуть благополучно зберігатися далі.  Яблука, що зберігаються в погребі поряд із картоплею та коренеплодами, всотують неприємний запах. Цього можна уникнути, якщо упакувати яблука у великі поліетиленові пакети. Кисень у щільно закупорений пакет не надходить, а вуглекислий газ, що виділяється в процесі «дихання» плодів, відіграє роль природного консерванту. Проте такий спосіб зберігання не підходить для антонівки, бо її плоди в пакетах буріють і псуються. Можна зберігати яблука і в поліетиленовій плівці таким способом. У ящик кладуть хрест-навхрест два полотнища плівки, на неї правильними рядами вкладають плоди, а краї плівки закривають як конверт.  Перед запаковуванням яблука треба охолодити до температури сховища, інакше на них з’явиться конденсат, який негативно позначиться на їх лежкості. Деякі садівники закладають у пакети вату, змочену в оцті чи спирті.    Яблука можна зберігати не тільки в погребі чи підвалі. Їх можна вкласти на підлозі дачного будиночка чи іншої більш-менш капітальної будівлі, а з настанням сталих холодів прикрити газетами, поверх яких — старим одягом і ковдрами. Тепло від землі не дасть яблукам замерзнути принаймні до грудня. Точно так же їх можна зберігати і на горищі житлового будинку. Умови для тривалого зберігання — добра вентиляція, температура близько 2о і вологість десь 80%.   Стелажі слід облаштувати так, щоб нижня полиця перебувала на відстані не менш як 20 см від підлоги, а верхня — не більш як 40 см від стелі сховища. Між середніми полицями повинна бути така відстань, щоб між верхнім краєм ящика і наступною полицею було не менше 20 см. Оскільки на верхніх полицях температура трохи вища, ніж на середніх і нижніх, на них треба розміщувати яблука, що не підлягають тривалому зберіганню.   Непоганим консервантом для яблук вважається кальцій. Яблука, запаковані в сітки, на кілька хвилин занурюють у відро з 4-процентним розчином хлористого кальцію, після просушування закладають на зберігання.  Зберегти яблука від фізіологічних і грибкових захворювань здатні також парафін і віск. Це нескладна операція: розтопити парафін на водяній бані і занурювати в нього яблука, вкладені в сітку. Відтак, коли парафін стіче і підсохне, яблука можна закладати на зберігання. Зворотна операція: перед споживанням яблук парафінова чи воскова «шубка» просто змивається теплою водою. На 100 кг плодів треба 1 кг воску чи парафіну. У хід може піти і соснова стружка, адже смолисті речовини вбивають хвороботворні бактерії. Стружкою треба викласти ящики чи іншу тару. Щоб яблука зберегли аромат до самої весни, бажано застосовувати висушені трави — васильки, чабер, майоран, якими вистилають дно ящиків і прикривають ними яблука зверху.  Так само, як і овочі, яблука можна зберігати у траншеях і ямах, адже земля — чудовий консервант. Особливо ефективний цей спосіб на півдні, де земля промерзає неглибоко, а в деякі роки не промерзає взагалі. Яблука по 15 кг запаковують у поліетиленові мішки і опускають на дно ями (до 1 метра) на шар піску. Мішки присипають спочатку тонким шаром піску, потім — землею і прикривають листом шиферу чи руберойдом. Так яблука можуть пролежати до весни.

Зберігання овочів

 Для тривалого зберігання овочів готують холодні підвали, льохи та ями. Обов’язково має бути обладнана вентиляція для видалення надмірної вологи і зниження температури. Для овочів бажане швидке (протягом кількох діб) зниження температури до оптимальної.Водночас картопля 2-3 тижні потребує підвищеної (10-16 градусів) температури. У цьому разі можна обладнати два відсіки. Вологість зменшують вентилюванням приміщення в холодну ясну погоду, а розбризкуючи воду — збільшують. Потрібно враховувати розподіл температури в приміщенні. На підлозі і біля зовнішніх стін завжди холодніше, ніж на полицях і біля стелі. Різниця може досягати 3-5 градусів. Необхідну вологість у кожній партії продукції неважко регулювати за допомогою тонкої  поліетиленової плівки, пакетів, вкладишів у ящик, перекладання вологим піском, укривання рогожею і т. д. Поліетиленову тару не можна щільно закупорювати.        

Недостиглі, проте смачні

МАБУТЬ, ніхто не підраховував, який відсоток томатів не достигає до настання приморозків. Однак — багато. Рекомендації відомі: збирати помідори треба до того, коли температура повітря знизиться до +5 градусів. При нижчій температурі вони сильно вражаються хворобами, а молочної стиглості і зелені втрачають здатність дозарюватись. Томати — одні з найулюбленіших серед овочевої продукції, отож вчасно треба зібрати з грядок і ті, яким не вистачило сонячного тепла.  Червоні і рожеві плоди можуть зберігатися близько 30 днів при температурі +2 градуси, бурі — при +4-6 градусах, молочної стиглості — при 10-12 градусах. Зелені поміщуємо у дерев’яні ящики для прискорення дозрівання, серед них кладемо кілька червоних, які виділяють газ етилен, прискорюючи їх достигання. Температуру при зберіганні слід підтримувати на рівні 18-20 градусів.  Якщо зелених томатів багато, слабкіші й неперспективні для дозарювання варто вчасно переробити, виготовити з них смачні пікантні консерви. Рецептів для цього достатньо, пропонуємо декілька з них.

 Салат із зелених помідорів

Помідори, цибулю і перець нарізати кубиками, моркву кружальцями, перемішати, посолити й залишити на добу. Потім сік, що виділився, злити, овочі залити гарячим маринадом: цукор, олію та оцет змішати, кип’ятити 30-40 хв. Гарячий салат розкласти у стерилізовані банки, закатати.     3 кг зелених помідорів, по 1 кг цибулі, моркви і перцю, 10 ч. ложок солі, 1,5 склянки цукру, 0,5 олії, 10 ст. ложок 9%-го оцту.

 Салат «Український»

М’ясисті зелені помідори середнього розміру розрізати на 4-6 частин. З перцю видалити насіння, нарізати шматочками 1х2 або 2х3 см. Моркву та коріння петрушки очистити й нашинкувати соломкою або кубиками. Цибулю очистити й нарізати кільцями завтовшки не більше 5 мм. Зелень петрушки вимити й подрібнити. Олію довести до кипіння, кип’ятити 5-7 хв. й охолодити до 700. Банки підігріти, налити в них гарячу олію й покласти прянощі. Підготовлені овочі змішати, додавши за смаком сіль і оцет, і щільно укласти в банки з олією. Стерилізувати у киплячій воді півлітрові банки 50 хвилин, літрові — 60.              2 кг зелених або бурих помідорів, по 500 г моркви та цибулі, 1 кг солодкого перцю, 200 г коріння петрушки, 30 г зелені петрушки, 0,2-0,3 л столового оцту, 0,5 л олії, 50-100 г солі, по 10 горошин духмяного та чорного перцю, 10 шт. гвоздики, 7-10 лаврових листків.

Помідори зелені з свіжою капустою (салат)

Помідори нарізати скибочками, капусту дрібно нашинкувати, цибулю подрібнити, у перцю видалити насіння й нарізати смужками завширшки 2-3 см. Підготовлені овочі змішати, посолити. Суміш перекласти в емальовану каструлю, зверху покласти гніт і залишити на 8-12 годин. Після цього злити сік, а овочі заправити прянощами, цукром і оцтом. Довести до кипіння й варити 10-12 хв. Гарячу суміш укласти в банки й стерилізувати у киплячій воді півлітрові 10-12, літрові — 15-20 хвилин.                1 кг помідорів, 1 кг білоголової капусти, 2 великі цибулини, 2 солодкі перчини, 100 г цукру, 30 г солі, 0,25-0,30 л столового оцту, по 5-7 горошин чорного й духмяного перцю.

 

З квашеною капустою

Зелені помідори середнього розміру опустити на 1-3 хв. в киплячу воду, охолодити у воді і відразу ж зняти шкірку. Нарізати помідори тонкими пластинками. Цибулю очистити й нарізати кільцями. Зі свіжоприготовленої квашеної капусти злегка відтиснути розсіл. Підготовлені овочі укласти шарами в банки, заповнити гарячою заливкою і пастеризувати при 850: півлітрові банки 15-20, літрові — 25-30 хвилин.               1 кг зелених помідорів,   1,5 кг квашеної капусти, 1 кг цибулі.   Заливка: на 1 л води: 30-40 г солі, 50 г цукру, 10-12 г чорного перцю, 3-4 лаврові листки, 3-4 горошини духмяного перцю.

Варення з зелених помідорів

Вибрати 80 штук середнього розміру помідорів, відрізати плодоніжки й проварити в 3-4-х водах по 3-4 хв. Закінчивши варіння, промити помідори 1-3 рази. Приготувати густий сироп із 1 кг цукру та склянки води. Після охолодження у сироп покласти помідори й поставити на сильний вогонь. Коли варення буде готове, додати в нього 1 ч. ложку лимонної кислоти і зняти з вогню. Для аромату можна додати ваніль.

Варення з зелених помідорів із горіхами

Дрібні зелені помідори покласти на 2-3 години в розчин соди (20 г питної соди на 1 л води), потім вимити й перекласти у посуд. Ядра волоських горіхів злегка підсмажити на сковороді й розрізати на кілька частин. Гарячим цукровим сиропом залити помідори, додати горіхи й залишити на 4-6 годин. Потім довести до кипіння, варити 8-10 хв., поставити на 4-6 годин, після чого варити до готовності.               1 кг зелених помідорів, 100-150 г ядер волоських горіхів, 1,3 кг цукру, 1,5 склянки води.

Аджика з зелених помідорів

Помідори та перець перекрутити на м’ясорубці, викласти в емальовану каструлю, додати сіль, олію й варити близько години. Потім додати часник, подрібнений гіркий перець, варити ще 15 хв., після чого влити оцет. Гарячу аджику розкласти в стерилізовані банки й закатати кришками.

 

Осінь у розпалі...

Урожай на городі в основному зібрано. Ніби можна вже й передихнути після тривог і турбот про урожай.  ПЕРШ ЗА ВСЕ  треба подбати про те, щоб після збирання врожаю на вивільнені ділянки не потрапило насіння бур’янів. Щоб цього не сталося, треба не давати грунту толокувати. Ці «обов’язки» на земельних ділянках виконують різні культури, які використовуються як сидерати, або «зелені добрива». Йдеться про гірчицю білу, ріпак, люпин, олійну редьку, конюшину, фацелію, вику, жито. Протистоячи бур’янам, сидерати водночас захищають грунт від вимивання і вивітрювання, підтримуючи і природний баланс його родючості у найбільш ефективний універсальний спосіб.  На вивільнених ділянках сидерати сіють до пізньої осені. Ті, хто, зібравши врожай цибулі, огірків, ранньої капусти, кабачків, гарбузів, посіяли люпин, вику, фацелію, озимий ріпак або жито, можуть бути спокійні за чистоту своїх ділянок. Слід тільки пам’ятати, що не рекомендується залишати незібраними сидеральні культури, в яких уже достигає насіння. Осипаючись, воно згодом перетвориться на надокучливі бур’яни.      Слід пам’ятати: якщо виникає потреба перекопати якісь площі під зібраними сидератами, виграш від їх застосування знижується при глибокому перекопуванні їх разом із корінням. Адже саме коріння сприяє відновленню грунту.  Зібравши пізні культури, слід скосити, виполоти бур’яни. Рештки здорових рослин використати для компосту, а уражені хворобами - видалити з ділянки і спалити.  Потрібно забезпечувати на грядках належний культурооборот (на полях великих господарств це зветься сівозмінами).   Саме з урахуванням попереднього розміщення культур, поживності грунту і вносять гній, перегній, компости, а також мінеральні добрива. Приблизні норми: під картоплю, огірки, капусту на сотку достатньо 300-400 кг перегною. У такій же кількості вносять компости під цибулю, зеленні культури, перець, баклажани, ранню картоплю.  З мінеральних добрив восени можна застосовувати всі види фосфорних і калійних. Азотні добрива восени вносяться на чорноземах та інших зв’язаних грунтах. На ділянках із супіщаними, піщаними, іншими легкого механічного складу азотні добрива, які легко вимиваються дощами і талими  водами, краще вносити навесні. Восени вносять суперфосфат по 4-4,5 кг на кожну сотку під капусту, огірки, цибулю, зеленні культури, під помідори — 5-6 кг, під моркву, столові буряки та інші коренеплоди — 3-3,5 кг. Хлористий калій під капусту, огірки, помідори, цибулю, столові коренеплоди, зеленні культури — по 1,5 кг на сотку.  Восени вносять й важкорозчинні мінеральні добрива. Легкорозчинні складні добрива залишають для внесення навесні.  Багато останнім часом говориться про органічне землеробство, яке стає альтернативою надмірній хімізації сільськогосподарського виробництва.  Звичайно, першопрохідці цих технологій по-особливому ставляться до підготовки грунту, широко використовуючи саме органіку, сидерати, застосовуючи ЕМ-препарати. За висновками науковців і тих, хто вже випробував їх на практиці, останні виявляють себе сповна, коли для цього створено належні умови. Для того, щоб повністю опанувати цю агротехніку, потрібно кілька років. Але й відомими здавна агроприйомами не можна нехтувати.  На кислих грунтах багато культур погано засвоюють органічні й мінеральні добрива. Тому кислотність грунту рекомендується перевіряти щорічно. Визначити надмірну кислотність нескладно і неозброєним оком. На таких грунтах добре ростуть кінський щавель, хвощ польовий, мокрець, подорожник, осока, пирій, ромашка, вереск, м’ята польова.  Про ступінь кислотності можна дізнатися, придивившись і до забарвлення грунту під верхнім шаром. Підкислення, як правило, супроводжується збідненням його органічними речовинами. В міру того, як кількість органічної речовини зменшується, під верхнім шаром утворюється світлий (білуватий) шар, схожий на попіл. Чим яскравіший він, чим ближче до поверхні залягає та й чим потужніший — тим грунт кисліший.   Отже, за цими ознаками можна визначити потребу вапнування ділянки. Рекомендується робити це під зиму. Осінні дощі й танення снігу сприятимуть належному засвоєнню вапна грунтом.  Приблизні норми внесення вапна у грунт (на 1 кв. м площі) наступні. Для грунтів з підвищеною кислотністю: піщані і супіщані — 400 г, суглинкові — 600 г. Для грунтів зі слабкою кислотністю: піщані і супіщані — 300 г, суглинкові — 400 г, важкі суглинкові — 600 г.     Роботи в саду і на городі ще багато, якщо, звичайно, думати про справжній урожай у наступному сезоні.   І ЩОБ ВІН був, треба підготувати землю і сад до зимівлі та до весни. На городі в цей час обробляють грунт під садіння на наступний сезон. Землю перекопують на глибину близько 25-30 см, вносять органічні або мінеральні добрива, але грудки при цьому не розбивають. Тоді земля краще промерзне і накопичить більшу кількість вологи під час весняного танення снігу. Одночасно готують грядки для підзимньої сівби холодостійких культур, таких, як цибуля, буряки, салат, редиска, морква, селера, кріп, петрушка, шпинат та інші. Безпосередньо саму сівбу зазвичай проводять у листопаді з настанням стійкого похолодання, коли температура грунту знизиться до мінус 2-3 градусів.      3араз   Час висаджувати:  щавель, ревінь, естрагон та інші культури поділом кущів із старого садіння. З усієї присадибної ділянки збирають опале листя і закопують його в огірковий парник або складають у компостну купу. Насадження цибулі, коренеплодів, меліси, залишені на зимівлю, накривають листям. Збирають моркву, буряки, ріпу, редьку зимову, брукву та інші овочі. Зібрані овочі закладають на зберігання. У поліетиленові мішки набирають землю для закладання розсади навесні. Причому землю потрібно брати не із зараженої фітофторою ділянки !!!  Якщо ж  земля дуже насичена вологою, її перекопування можна відкласти ближче до холодів. А от ягідники (малину, агрус і смородину) потрібно обрізати. Листопад підказує нам, що рослина готова до зимівлі. Потрібно вирізати старі гілки і зробити коротшими дуже довгі. У жовтні — час садіння саджанців яблуні та заготівлі живців. Зробити це потрібно до морозів. Пагони завдовжки 20 см зрізають у верхній частині крони яблунь. Узимку живці зберігають під снігом, попередньо огорнувши їх мішковиною. Якщо з усіма цими справами впоралися, а часу на це потрібно багато, то решту часу використайте на переробку врожаю, на його зберігання.

       

Урожай  у  коморі , але роботи ще вистачає надворі…

Хоча  ніби вже й припинені сільськогосподарські роботи але садівники та городники мають ще вдосталь мороки.   Зараз садівники мають вносити калійні і фосфорні добрива під плодові дерева. До пристовбурного кола вноситься органіка, особливо це потрібно молодим деревам. Бо молоде дерево повинне наростити скелетні гілки і у майбутньому сформувати крону. Якраз час робити вологозарядні поливи плодових дерев на зиму. Ягідні кущі обкладаються перегноєм, але ні в якому разі не свіжим гноєм. Адже свіжий гній, що не перепрів „випалює” коріння. Азотні добрива можна вносити лише навесні і влітку — це сприяє  росту молодих пагонів та листя.  Зараз же доречно внести у грунт деревний попіл , але тільки не шлак із кам’яного вугілля! Бо шлаки — то отрута і смерть для рослини!!!   До кінця жовтня висаджують ранні цибулинні квіти. Навесні вони заквітнуть раніше, ніж розпустяться дерева. На початку жовтня   ви вже повинні були визначитись з місцем  для посадки , а якщо ні , то терміново починайте готувати землю—погожа осінь ще поки-що дозволяє це робити. Приберіть з грядки бур’ян, перекопайте на 35 сантиметрів і внесіть відро компосту. Саме у жовтні потрібно подбати про те , якого вигляду буде мати ваша клумба ранньої весни. Якщо ви мрієте, щоби вона після танення снігу вкрилася килимом з фіолетових крокусів чи біленьких підсніжників -- висадіть цибульки цих рослин зараз.    У жовтні висаджують також інші цибулькові : тюльпани, гіацинти, нарциси та лілеї.              Запорука красивих квітів — це гарна і якісна цибулинка. Як же вибрати добротну цибулинку? Купуючи посадковий матеріал, дуже уважно придивляйтеся до його „зовнішнього вигляду” --- вибирайте великі, важкі цибулини з цілою та сухою коричневою шкіркою. Не беріть м’які та сухі — вони не зійдуть , неякісною також вважається цибулинка, на якій є запліснявілі грибки або вдавлені сухі бурі плями.    Пам’ятайте, що цибулинки квітів можуть зогнити в занадто вологому грунті. Тому якщо на вашій клумбі немає дренажу, то засипте у лунки для висадки цибулинок трохи більше зернистого піску чи дрібного щебеню. Варто все ж попередньо перекопати грунт, але з добрив додати лише компост--- в жодному разі не свіжий гній, від якого цибульки хворіють на грибкові захворювання. Бажано б з метою профілактики цієї напасті „протравити” бульбо-цибулинки перед висаджуванням в розчині фундазолу. Якщо ж спеціального протигрибкового засобу  не маєте, можна скористатися розчином марганцівки (5 грамів на 10 літрів). Потримайте цибулинки в цьому розчині 20-30 хвилин.    Щодо  глибини посадки, то є одне загальне правило для всіх цибулькових : глибина ямочки має бути втричі більшою за висоту цибулинки.     Перед посадкою цибулинки передивляються й вибраковують усі пошкоджені, сухі та хворі. Відібрані треба замочити на 10–15 хв. у розчині марганцівки. Після цього можна приступати до посадки. Садять квіти на трьох різних рівнях : маленькі цибулини заглиблюють у землю на 5–10 , середні — на 10–13, а великі — на 15–18 сантиметрів.                Тюльпани більше за інших  не люблять занадто зволоженого ґрунту, тому в посадкову ямку всипте трохи піску. У ньому волога зберігається менше, й квіти добре ростуть. Цибулини у лунки кладіть обережно. Не вкручуйте їх у землю, інакше пошкодите дуже ніжний корінець.  Для тюльпанів підберіть сонячну грядку, а нарциси, навпаки, саджайте під деревами чи у затіненій частині вашої ділянки. Нарциси зовсім невибагливі й ростуть на одному місці до п’яти років. Проліски — висаджують наприкінці  жовтня, бо вони квітнуть у першій декаді березня, коли ще не всюди зійшов сніг. Крокуси ж квітнуть з кінця березня до початку травня. А взагалі-то різні квіти і різні сорти квітнуть по черзі з квітня до червня.     Саме час закладати компостні ями, щоб наступного сезону був перегній. Для цього викопується яма , куди закладаються рештки рослин та гній. І все це повинно „перегоріти-перепріти” (там, в середині ями, у результаті хімічної реакції підіймається температура). На городі ж нічого не треба палити, бо по-перше -- ми тим ядучим димом дихаємо, а по-друге -- з решток отих самих рослин можна виготовити дуже корисне добриво! 

 То ж робімо все правильно , ми ж, начебто, істоти мислячі... Чи не так ?

                 Читайте далі.......