Новини району  | Останні оновлення | Знай наших | Анонс газети "Маяк"
Додай нас у друзі vk.com
 Група "гість"Вітаю Вас Бажаний госте | RSS
Головна | Мій профіль | Вихід
| Реєстрація | Вхід

- Меню -

Головна сторінка

Останні ОНОВЛЕННЯ

Новини нашого району

Корюківська Козача Січ

ОГОЛОШЕННЯ

Гучномовець

Квіти +

Знай наших

Каталог файлів

Каталог матеріалів

Форум

Фотоальбом

Влада

МВС повідомляє

Служба Безпеки України

Слово для віруючих

Такого ви ще не бачили

Смаколики

Корюківщина. Вибір...

Гостьова книга

Ваша думка...



Статистика

онлайн усього 1
відвідувачів 1
користувач: 0



Посміємося?



31трваня- Всесвітеій День БезТютюну



*.MP3 композиція "Не пали..."


3 липня Президент України Віктор Ющенко підписав зміни до закону про боротьбу з курінням. З моменту його публікації, з пачок цигарок мають зникнути написи, які переконують курців, що шкода мінімальна: «із низьким вмістом смол», «легкі», «м`які»… Натомість з`являться нові, більш помітні маркування про негативний вплив куріння. Штрафуватимуть власників кафе - від однієї до десяти тисяч гривень, якщо у закладах будуть відсутні місця для курців.
Головне нововведення для курців – визначено конкретні місця, де палити не можна: поїзди, таксі та дитячі майданчики. Забороняється виробництво і продаж іграшок, цукерок у формі пачок сигарет, акції за участю тютюнових виробів (наприклад, «обміняй свою пачку на дві інші»). З 2010 року заборонять поштучний продаж тютюнових виробів, окрім сигар. З 2011 – збільшать попереджувальні написи на пачці цигарок з 30 до 50 відсотків площі поверхні пачки плюс додаткове зображення наслідків куріння (наприклад, легені курця).
Самі ж курці стверджують, що ані зміна написів, ані пропаганда про негативні наслідки куріння, не змусять кинути палити. Для цього повинні бути інші причини, особисті.
  
    ЖАЛКУЮ ЛИШЕ, ЩО НЕ ЗРОБИЛА ЦЬОГО РАНІШЕ !

Давно хотіла розповісти про це, та все якось нагоди не було (оповідачка просила її не називати). Кинула палити. Подвиг? Звичайне логічне закінчення будь-якої історії курця. Це у кращому випадку. На перший погляд історія банальна, але це з якого боку поглянути.
 Перша цигарка
Першою цигаркою, здається, була «Голд Доллар». Зараз таких вже не випускають. Пам`ятаю, зібралися ми з подружками у парку, коли стемніло, і викурили... Палити толком не вміли, але вдихали смердючий дим зі словом «ма-а-ма» (а так радили старші, котрі вже знали, як правильно затягнутися). Пригадую перші відчуття – голова пішла обертом і щось таке незрозуміле коїлося із свідомістю, що не можливо і слів відповідних підібрати. Чи то думалося, що ось вона – дорослість, ти до неї нарешті доторкнувся, чи то бентежило відчуття секретності, що батьки нічого не знають, і не дай, Боже, щоб дізналися. Але однієї  цигарки вистачило на трьох, аби зрозуміти: сп`яніння відчувається настільки сильно, що доведеться ще походити - погуляти, щоби воно вивітрилося. І, закинувши до рота по жуйці, ми втрьох вирушили гуляти по нічному місту. По дорозі мені зробилося дуже зле, навіть знудило. Отож, довелося швиденько повертатися додому. Мама, звісно, перелякалася, вона навіть не припускала, що мені так погано від куріння. Відговорившись, що це напевно гриби, якими снідала, не пішли на душу, я вляглася у ліжко. О, цю ніч я ніколи не забуду. Було таке враження, що та цигарка й досі  у мене в роті, а їдкий дим повсюди у кімнаті. Потім, я кудись падаю, все навкруги кружляє і летить з шаленою швидкістю. Це зараз я з точністю можу сказати - такий стан називається інтоксикацією, говорячи по-народному – «передоз». А тоді, у 16 років, мені здалося, що я – помираю, і помираю через власну дурість, про яку у мене не вистачає сміливості зізнатися найближчій людині – мамі. А вона ж сиділа наді мною усю ніч і охала, караючи себе через оті злощасні гриби. Та ще гіршими були муки совісті, які разом із відчуттям провини, страхом та болісними відчуттями, давали таку «гримучу суміш», що хотілося дертися на стінку. Хто хоч раз відчував таке, зрозуміє мене.
Настав ранок, сонячний і чистий. Я разом з батьками пішла на базар, точніше мене відвели, бо ступаючи по землі, я відчувала, що вона, як отой ескалатор, їде з-під ніг. А поряд проходили чоловіки, у яких в руках диміли цигарки. Цей дим долітав до мене. І мені знову здавалося, що я повільно помираю. Я була просто впевнена, що назавжди покінчила з курінням, так і не почавши.

  Від нудьги – не вішаються, а беруться за допінг
Таким допінгом стала для мене цигарка. От ніколи не думала, що, маючи такий невдалий досвід, через кілька років знову візьму її до рук. Але ж… Почалося навчання у технікумі. Мешкати довелося на квартирі у знайомої. Жило нас у кімнаті троє. Мої сусідки були подружками. А я? Я так, сама по собі. Не те, щоб я не могла з ким-небудь заприятелювати, просто навчальний заклад був зовсім не той, про який мріялося, коханий хлопець залишився вдома, мобілок тоді не було. Чуже місто, чужі люди. Напав, як каже зараз молодь – «депресняк». Ось одного такого зимового вечора, коли я в черговий раз залишилася одна вдома, взявши у однієї з дівчат цигарку, я вийшла надвір. Був чудовий зимовий вечір, мороз пощипував шкіру голих ніг, взутих у кімнатні капці-собачки. Виривався сніжок. Закутавшись у куртку і присівши, я закурила. Присмак був гіркуватим, але на фоні депресії він виглядав цікаво-новим відчуттям. Зайшла до хати, трохи похитуючись, але з відчуттям, скажімо так, повного «пофігізму». Лягла у ліжко і легке сп`яніння геть  повибивало усі сумні думки. Я заснула. Наступного дня я йшла на перекур наче на побачення – ледь дочекалася вечора і вже вдяглася тепліше, аби довше постояти. Так і почалося довголітнє куріння. Спочатку по одній, потім по дві, потім з подружкою, потім за компанію, потім просто так, потім як продовження слів – «о, я теж курю». Все це видавалося кумедним, збиратися зграйками курильщиків десь за рогом будинку, думаючи, що ніхто не бачить. Чи то у барі серед своїх, випивши ковток вина, затягнутися цигарочкою, щоб як у фільмах, гламурненько. А враховуючи те, що я ще і роботу знайшла, то іноді могла дозволити собі «дорогущі» по тих часах сигарети, це такі довгі, у пачках, наче у портсигарах. Приїздивши на вихідні додому, я наче хизувалася: ось дивіться – навчаюсь, працюю, сама себе забезпечую, самостійна і вільна,.. доросла. Знайомі дивувалися, ще б пак, так змінилася. Була тихенька, а тут раптом така… Не знаю, чи подобався мені мій новий імідж, але нічого змінювати не хотілося. Сьогодні, аналізуючи ту себе, знаю, що та вдавана незалежність і несправжня дорослість були лише прикриттям, щоб ніхто не подумав, що насправді мені самотньо і погано.

 Я легко можу кинути?
«Самообан, начало всякой лжи» - сказав хтось із мудрих. І це дійсно так. Коли я подорослішала і вже мала сім`ю, то думала, що легко зможу кинути палити, варто тільки схотіти. Пробувала довести рідним, переконувала себе. Але це, як наркотик. Як же це пояснити? Уявіть, що ви звикли кожного ранку пити солодку каву. Вам це приємно. Якщо з якоїсь причини ви не випили вашої чашки кави, відчуваєте дискомфорт, невдоволеність, обділеність у чомусь. Кажете, я навіть кави не встиг попити. Отак і курець. Тютюновий дим, який для усіх здається смердючим, для нього як отой запах звареної кави. Його відчуваєш і відразу хочеться курити, та і дим здається приємним. Не дати курцю покурити, все одно, що залишити сонну людину без міцної кави. Дехто пробує перейти на легші сигарети, але знову ж таки, це як пити гірку каву, коли звик - солодку. Інші пробують викурювати меншу кількість цигарок, щоб колись дійти до нуля. А спробуйте їсти цукерки через день з думкою, що скоро-скоро ви їх взагалі не їстимете. Отож. Я переконана, що кидати курити треба відразу, так, як діабетик відмовляється від солодкого, аби жити. Я не перебільшую. Придивіться до курців – вони ж поки не покурять, робота не йде. Отак було і собі чекаєш, коли видасться хвилинка, щоб покурити. І на роботі, і батьки не знали про мою згубну звичку, принаймні мені так здавалося. Способів позбутися запаху після куріння чимало: почистити зуби, помити руки з милом і мильною піною пополоскати у роті. Якщо є сірник, запаліть його і швиденько до рота, запах спаленої сірки миттєво вбиває тютюновий. Можна скористатися сосновими або ялинковими гілочками, пожувавши їх. Згодиться дезодорант чи духи, треба лише їх пирснути до рота. Це не інструкція до експлуатації, я просто розповідаю, на що здатен курець, аби його «не занюхали». Вигадали не один спосіб, аби обдурити старших, а вихід такий очевидний – кинути палити. До речі, про «кинути». Повертаючись до того ж «я можу», хочу сказати, що кидала я так разів з десять. Спочатку обіцяла собі, що кину, якщо складу іспити. А потім було ще кілька таких «якщо». Безрезультатно. Були і спроби самоконтролю, на кшталт таких, як «сьогодні я курю дві цигарки, а не десять, чи курю після восьмої вечора». І чекаєш тоді того вечора… Як тільки годинникова стрілка на 20.00 – бігом, «відкурюватися» за увесь день.

 Вагітність – привід кинути курити
Не тільки привід, але і неабиякий стимул. Я керувалася такою думкою: «Принаймні для здоров`я майбутньої дитини я зробила все, що мала». І кинула, дійсно кинула курити, як тільки тест на вагітність підтвердив мої сподівання. Чоловік був неймовірно радий, навіть сам став менше курити і у моїй присутності стримувався від спокуси викурити наступну цигарку, чи відходив убік, подалі від мене. Скажу ще, до цієї світлої, на мою думку, події (я про вагітність) у нашому домі курили на кухні. Справа у тому, що серед моїх друзів не курило лише двоє, тому повірити їм і зрозуміти, наскільки просмерділася тютюном наша квартира, я змогла лише тоді, коли поповнила лави некурящих. А до цього їхні зауваження не викликали у мене ніякої реакції. Отож, у моєму домі з тих пір ніхто не палить.
Народилася дитина, вигодовувала її лише кілька місяців, і думати не думала про куріння. Це було як табу. Але з часом, коли перейшли на штучне вигодовування, я пережила неймовірно неспокійну, безсонну ніч. Такою була і наступна. Цигарки чоловіка лежали на опалювальному котлі. Напівавтоматично моя рука потягнулася до пачки, і я отямилася лише тоді, коли сиділа перед розчиненими  дверцятами котла і знову і знову знервовано затягувалася цигаркою. Одна, дві, три - почалося. Потім були важкі часи, деякі сімейні обставини тримали у постійному напруженні. Про алкоголь не йдеться. Заспокійливим були цигарки. Скурювала пачку в день. Розуміла, що для жінки це дуже багато, але знову і знову підкурювала цигарку. Їсти стала мало. Основний раціон – нікотин і кофеїн, жартувала сама над собою, продовжуючи виснажувати власний організм. Не-зрозуміло, звідки з`явилися якісь болячки. Безсоння. І знову – кава і цигарка. Може, якщо б «поплакалася» рідним, полегшало б. Та не в моєму характері - скаржитися. Знала, що ні до чого гарного такий режим не призведе. Так і сталося. Потрапила до лікарні зі складним діагнозом, який не обіцяв у майбутньому нічого хорошого. Хвороба потребувала тривалого лікування. Вже тоді я напевно знала, що винна у всьому сама. І однієї миті я усвідомила, що через якусь смердючу цигарку я вже три місяці не бачу дитину і чоловіка. Вони приїздили, перевідати мене, але життя наче проходило повз мене. Якоїсь миті спало на думку, що все це я можу втратити. Хвалити Бога, я «вишкреблася» з тієї болячки. Тоді відбулося, я б сказала, перезавантаження моєї життєвої програми. Все навкруги стало таким зрозумілим: є життя – треба жити і радіти цьому. Цінувати кожну хвилину і не розпорошуватися на дрібниці. А допінги, у будь-якому вигляді, потрібні тим, хто не вміє, або не навчився помічати навкруги себе життя.
…Зараз я маю двох діток. Не курю. Щось наче у свідомості моїй перевернулося, очевидними і зрозумілими стали прості речі – можливість вдихати чисте повітря і відчувати, як воно наповнює груди, не ховатися і бути чесною, принаймні з дітьми, що мама не курить, а не вийшла подихати - а ти пограйся трохи сам і ще багато-багато таких дрібничок. Не приховую, що іноді, заварюючи каву, хочеться, як у молодості, вийти на балкон, сісти, закинути ногу за ногу і закурити. Але то, тільки миттєва слабкість. Спитаєте, чи не жалкую, що все так вийшло у моєму житті. Жалкую.  Але тільки про одне, що раніше не кинула курити. Може і не було б тих прикростей, про які навіть пригадувати не хочеться.
Може, декому видасться безглуздою моя розповідь, дещо наївною. Вибачайте. Хочеться звернутися до молоді – розуміння правильності життя приходить з роками, з досвідом. І з цим нічого не поробиш. Так влаштована людина. Але так хочеться, щоб ваш досвід набувався не через власні синці та забої. Хоча, здебільшого, саме так і розумнішають. Але все одно, при-слухайтеся до батьків, коли вони кажуть – не пали. Не посилайтеся на те, що, мовляв, вони ж самі курять. То - вони, а вам, своїм дітям, вони бажають кращого, тому і застерігають.
                                                                                     
  Вікторія САВЧЕНКО.





переглянути цікаве відео....
Форма входу
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
- Друзі -






















Мой профиль на Freelancehunt.com

Синоптики прогнозують
погода у Корюківці

Телеманія

Наше дзеркало №1
Наше дзеркало №2
Наше дзеркало №3
Наше дзеркало №4

Наше дзеркало №5
Наше дзеркало №6

OФІЦІЙНА Web-СТОРІНКА КОРЮКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ МОЛОДІЖНОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
"АЛЬЯНС 3000" ©.